- Головна
- Новини
- Адміністрація
- Діяльність закладу
- Методична скринька
- Безпечне освітнє середовище
- Внутрішня система якості освіти
- Дистанційна освіта
- Виховна робота
- Бібліотека
- Соціально-психологічна служба
- Сторінка логопеда
- Фотогалерея
- Дошка оголошень
- Батькам
- Корисні посилання
- Протидія булінгу в закладі освіти
- Зворотній зв'язок
- Прозорість та інформаційна відкритість
- Благодійна допомога
Робота логопеда
Обстеження зв´язного мовлення: лексико – граматичної сторони мовлення
В процесі бесіди з дитиною логопед налагоджує контакт з нею, націлюючи на живе спілкування. Дитині задають питання, які допомагають виявити її світогляд, інтереси, відношення до оточуючих, орієнтацію в часі й просторі. Бесіда дає певні свідчення про мовлення дитини, встановлює напрямок подальшого детального обстеження різних сторін мовлення.
Логопед спочатку обстежує активний, а потім пасивний словник дитини. Паралельно з перевіркою активного словника з´ясовується розуміння слів шляхом ставлення питань, уточнення змісту слів та їх узагальнення. Доцільно обстежувати також знання слів – узагальнених понять; слів, які означають частини предметів, частини тіла тварини, людини; слів, які означають дію, ознаки предметів; вміння підбирати синоніми, антоніми, спільнокореневі слова.
Перевіряється спочатку активний словник дитини. Малюнки, які дитина не змогла назвати, беруться логопедом на замітку, а пізніше демонструються знову (для перевірки пасивного словника) з проханням показати той чи інший предмет, виконувану дію тощо.
Словник дітей не завжди є достатнім показником загального недорозвитку мовлення. Залежно від середовища, виховання та інших причин може спостерігатися багатство чи обмеженість словника дитини. Він повинен розглядатися не ізольовано, а в сукупності з іншим проявами, зокрема з особливостями розвитку фонематичної та граматичної будови мовлення.
Обстежуючи граматичну будову мовлення, логопед звертає увагу та фіксує таке: чи вдається дитині описати зміст сюжетних малюнків у формі розповідного мовлення чи шляхом перерахування окремих предметів, зображених на малюнку, без описування дій та якостей; які речення – прості чи поширені – використовує дитина, які частини мови при цьому використовує й яке їхнє граматичне оформлення, чи правильно вживає прийменники.
Доцільно використовувати різні прийоми обстеження для перевірки таких вмінь у дитини:
· вживання та розуміння прийменників;
· вміння визначати рід іменників та займенників;
· вміння змінювати іменники у множині;
· вміння узгоджувати числівники з іменниками;
· вміння відмінювати іменники та прикметники;
· вміння узгоджувати іменники з прикметниками у роді та числі;
· вміння відмінювати дієслова у особах та числах;
· вміння утворювати нові слова з допомогою суфіксів та префіксів.
Діти з нормальним мовленнєвим розвитком справляються з даними завданнями, а у дітей з недорозвиненим мовленням обов’язково трапляються помилки, які вказують на недостатнє сформування граматичної будови мовлення. А загальний недорозвиток мовлення є причиною ускладнення оволодіння дитиною читанням та письмом. Оцінювання усного мовлення
1. Будова та стан рухових функцій органів артикуляції.
- Рот – нормальний, великий, маленький і т.п.
- Губи – нормальні, товсті, вузькі; наявність незрощення, рубців, парезу і т.п.
Рухи губ - точні, активні; швидкі; повільні і т.п.
- Зуби – нормальні, великі, дрібні, рідкі, деформовані, поза щелепною дугою, відсутні і т.п.
- Прикус - нормальний, прогнатія, прогенія, відкритий (боковий, передній) і т.п.
- Язик –нормальний, великий, маленький; довгий, короткий;
широкий, вузький; м’ясистий, малорухливий, в’ялий; напружений, наявність парезу і т.п.
Рухи язика - точні, активні; швидкі; повільні; об’єм рухів неповний, обмежений, недостатньо точний; наявність тремору, гіперметрії і т.п.
Під’язикова вуздечка– нормальна, коротка, приросла, відсутня і т.п.
- Тверде піднебіння – нормальне, високе, низьке, вузьке, широке, розщеплене (повне, часткове) і т.п.
- М’яке піднебіння - нормальне, вкорочене, роздвоєне, відсутнє, в’яле, напружене - наявний парез (повний, однобічний) і т.п.
Оцінюється:
· розмір, будову органів артикуляції;
· наявність парезів, паралічів, порушень тонусу; наявність сінкінезій, підсиленої салівації;
· об’єм та сила рухів, точність їх виконання, переключення з одного руху на інший;
· ступінь вираження рухових дефектів під час мимовільних і довільних рухів.
2. Стан звуковимови.
Стан звуковимови оцінюється під час самостійного мовлення дитини або відповідей на поставлені педагогом запитання. Доречно додатково обстежити ізольовану вимову звуків та звуків в окремо взятих словах.
Вказується:
· звуки, які мають дефектну вимову;
· характер порушення (стійкий чи нестійкий характер прояву дефекту);
· орієнтована причина виникнення даного порушення.
3. Стан фонематичного сприймання.
Для оцінювання стану фонематичного сприймання логопедом перевіряється фонематичний слух дитини, здатність її до аналізу та синтезу (виконання звукового та звуко-буквенного аналізу).
Вказується:
· які звуки та за якими ознаками змішуються;
· стійкий чи нестійкий характер змішування;
· орієнтовні фактори погіршення розрізнення опозиційних звуків. 4. Стан складової структури слова.
Для оцінювання стану складової структури логопед пропонує дитині повторити за ним ряд спеціально підібраних слів.
5. Загальна характеристика мовлення.
Для оцінювання стану зв΄язного мовлення дитини доречно запропонувати їй описати предмет, переказати заданий текст або взяти участь у бесіді, організованій логопедом.
Вказується:
· вид завдання: складання розповіді за серією малюнків, за малюнком, з опорою на реальний предмет або ситуацію, за враженням; на задану тему; за жанром (розповідь, опис);
· самостійність під час виконання завдання - (склала(в) самостійно; потрібна була допомога;склала(в) за запитаннями; не змогла(зміг) скласти.
При оцінюванні словникового запасу вказується:
· об΄єм відповідає віковій нормі; нижче вікової норми; обмежений лепетними словами, побутовою лексикою;
· наявність у словникому запасі різних морфологічних категорій-іменників, дієслів, прикметників, прислівників;
· співвідношення активного та пасивного словника;
· труднощі в актуалізації словника;
· рівень сформованості узагальнюючої функції слова – наявність побутових узагальнюючих поеять, використання слів у переносному значенні.; використання багатозначних слів;
При оцінюванні граматичної будови вказується:
· тип речення;
· розгорнутість;
· ступінь вираженості аграматизму при його наявності: відсутність граматичних форм, початки граматичного оформлення; використання окремих граматичних форм (яких?), окремі аграматизми (які?), нестійкі помилки;
· проявлення аграматизму: словозміна, словотворення, синтаксис;
· характер аграматизму: відсутність граматичних засобів, змішування моделей, порушення порядку слів у реченні, пропуски (заміни, змішування) прийменників.
6. Темп і виразність мовлення.
За темпом та виразністю мовлення дитини логопед спостерігає постійно впродовж розмови з нею.Вказується:
· голос без особливостей, хриплий, фальцетний, мало модульований та ін.;
· мовлення виразне/невиразне; інтонаційно оформлене, монотонне; труднощі у виділенні логічного наголосу, паузи;
· темпо-ритмічна сторона мовлення без особливостей; темп швидкий, повільний, скандований; наявність тривалих пауз;
· мовленнєве дихання без особливостей, поверхневе, короткий мовленнєий видих, короткий судомний вдох, мовлення на вдосі.
Обстеження фонематичних процесів рекомендуємо проводити в такій послідовності:
1. Розрізнення близьких фонем.
2. Виділення певного звука з ряду звуків.
3. Визначення наявності звука в слові.
4. Визначення стану фонематичного аналізу:
· назвати перший та останній звук у словах;
· назвати звуки по порядку в словах;
· назвати кількість слів у реченні, складів у слові; визначити звук (склад), на який падає наголос у слові. |
<< Первая < Предыдущая 21 22 23 24 Следующая > Последняя >>
Страница 24 из 24