Комунальний заклад

05.11.2019 року вчителем-логопедом було проведено урок з ученицею 1 класу з використанням Лепбука. Метою Лепбука «Вимовляйчик» є відпрацювання артикуляційних позицій, розвиток мовного дихання, складової будови та фонематичного слуху. Формування навичок звукового аналізу і синтезу. Опрацювання кінезіологічних вправ для встановлення міжпівкульних зв’язків головного мозку. Закріплення правильної зауковимови та спроможності диференціювати звуки. Виховувати позитивне ставлення до занять та емоційно-вольову стабільність.

22.10.2019 року вчителем-логопедом Торяник Ю.А. було проведено індивідуальне логопедичне заняття з ученицею 1 класу. Метою уроку була автоматизація звука [л], диференціація звука [с]-[ш] у словах, складах, реченнях. Корекційно-розвивальна мета: сприяти розвитку артикуляційної та дрібної моторики, фонематичного слуху та мовного дихання, інтонаційної виразності мовлення, логічного мислення, пам’яті. Корекційно-виховна мета: формувати позитивну мотивацію до логопедичних занять, навики самоконтролю за власним мовленням. Виховувати уважність. Корекційно-навчальна мета: закріплювати правильну та чітку вимову звука [л] у складах, словах, у вживанні заперечень.

Однією з найважливіших умов навчання дитини в школі є добре розвинене мовлення. Дитина  з такими вміннями легко вступає в спілкування, може зрозуміло виразити свої думки і бажання, поставити правильно запитання, домовитися про спільну гру або діяльність, вона вільно опановує навчальні знання, отримує уміння і навички.

  Ось чому своєчасне виявлення серед учнів загальноосвітніх шкіл дітей з мовленнєвою патологією, правильна кваліфікація дефектів мовлення та організація адекватного  корекційного навчання не тільки попереджує у дітей порушення читання й письма як вторинного дефекту по відношенню до усного мовлення, але й не допустить відставання в засвоєнні програмового матеріалу.

  Основний контингент учнів, які мають різні порушення в усному мовленні, я, як вчитель-логопед,  виявляю в процесі обстеження школярів на початку навчального року. Визначення в процесі обстеження рівня сформованості мовленнєвих навичок дозволяє зробити висновок: чи обмежується дефект мовлення тільки недоліками вимови, чи охоплює компоненти мовленнєвої системи, звукову сторону мовлення та лексико-граматичну будову мовлення.

  Тому, якщо порушення мовлення виявляється лише спотвореною вимовою окремих або декількох звуків, це означає, що дитина через низку обставин не встигла пристосувати будову артикуляції до вимови певних звуків у фонемній системі мови.

 Формування    фонематичного  сприйняття при цьому не затримується,

 своєчасно розвиваються  передумови до опанування навичками аналізу і синтезу звукового складу слова. Така дитина вільно опановує письмо і читання, повноцінно засвоює програму навчання.

  Якщо у дитини має місце  неправильна вимова звуків в поєднанні  з недорозвиненням фонематичного слуху,  навички аналізу і синтезу звукового складу слова формуються сповільнено та з певними проблемами. Все це разом створює труднощі в засвоєнні програмового матеріалу. Якщо ж порушення фонетико-фонематичних процесів поєднується з недоліками у формуванні лексико-граматичних засобів мови, то разом вони стають ще вагомішими труднощами на шляху опанування програмного матеріалу рідної мови, а у ряді випадків і інших предметів.

 Своєчасна організація корекційного навчання, яка відповідає структурі мовленнєвого дефекту, дозволяє поступово подолати  дефект й цим попередити труднощі при засвоєнні програмного матеріалу. Для успішного опанування письмом (його технікою) у дитини вже в дошкільному віці мають бути сформовані наступні необхідні передумови письма:

   сприйняття на слух всіх звуків мови, включаючи акустичні і артикуляторно близькі (дзвінкі - глухі, м’які - тверді, свистячі - шиплячі)

       правильна звуковимова

       володіння простими видами аналізу, які доступні дітям дошкільного віку (виділення певного звуку в слові, визначення місця звука в слові)

       достатній рівень сформованості зорово-просторових уявлень (уміння розрізняти предмети і геометричні фігури за формою, за розмірами; розташуванням у просторі (коло, овал, квадрат, трикутник; великий - маленький, більше - менше; вгорі-внизу, праворуч-ліворуч), що необхідно для міцного засвоєння зорових образів букв).

    При несформованості названих передумов письма з початку навчання грамоті дитина неминуче зустрінеться з великими труднощами при засвоєнні зображень букв, при співвідношенні кожної букви з відповідним звуком і при визначенні порядку дотримання букв при записі слова, що призведе до появи у неї дисграфічних помилок, не пов’язаних із незнанням граматичних правил. До правил тут ще просто не дійшло — дитина «застрягла» на набагато ранішому етапі, на етапі опанування самої техніки письма. Надалі до цього неминуче додадуться і граматичні помилки (таким дітям важче засвоювати правила), які «співіснуватимуть» з дисграфічними.

  При плануванні роботи по подоланню лексико-граматичних відхилень, крім використання загальноприйнятих логопедичних методів і прийомів, я звертаю увагу на деякі моменти. В процесі  роботи з розвитку граматичної будови мовлення  я  зосереджую увагу на використанні іменників, що мають різні числові і родові ознаки в двох близьких мовах:

      відмінкових закінчень і способів утворення іменників, які не співпадають у двох мовах і тому відчувають інтерферентного впливу з боку російської мови;

  відмінкових форм прикметників з іменниками чоловічого і жіночого роду однини;

      варіантів відмінювання особових займенників в однині та множині;

      дієслівних форм другої і третьої особи однини, третьої особи множини

теперішнього та минулого часу;

      способів творення дієслів;

      такої форми  зв’язку слів в словосполученнях та реченнях як керування.

   Під час занять я використовую багато наочністі: предметні та сюжетні малюнки, іграшки, орфографічні словники. Вважаю, що корекційна робота з дітьми-диcграфіками дає добрі результати тоді, коли  у логопеда тісний контакт з вчителями й батьками. Вчитель-логопед повинен добре знати зміст і методи навчання рідній мові та читанню, а також, які теми і в який час вивчаються в класі, для того, щоб на своїх заняттях обов’язково враховувати рівень програмних вимог з рідної мови і читання. Інакше кажучи, логопедична робота по корекції відхилень в мовленнєвому розвитку повинна найтіснішим чином бути пов’язана з ліквідацією прогалин в знаннях тих розділів програмного матеріалу з рідної мові, засвоєння яких залежить від уміння аналізувати звуковий, морфологічний склад слова. Отже, в період формування фонетико-фонематичних уявлень  я з дітьми вивчаю такі граматичні поняття, як «голосні та приголосні звуки», «ділення слів на склади», «тверді та м’які приголосні», «апостроф», «парні дзвінкі та глухі приголосні», «наголос в слові», «подвоєння приголосних». В процесі роботи ми уточнюємо і повторюємо поняття, вивчаємо теми:  «Ненаголошені голосні, що перевіряються наголосом», «Будова слова: корінь слова,  закінчення, префікс, суфікс», «Спільнокореневі слова», «Розрізнення префіксів та прийменників». На кожному занятті з дітьми ми аналізуємо складні слова, що складаються з декількох слів (пилосос, частокіл, м’ясорубка і тому подібні). Багаторічна практика показує, що помилки у дітей виникають саме під час засвоєння даних тем.

     За умов систематичного повторення на логопедичних заняттях програмного матеріалу з граматики розвиваються і закріплюються навички усвідомленого вживання правил правопису.

   Для того, щоб добитися цього і досягти позитивних результатів у розвитку в дітей пізнавальної активності, на логопедичних заняттях намагаюсь використовувати найбільш доступний і цікавий матеріал. Завдяки цьому  оптимально вирішуються завдання корекційного напряму. Гарний ефект дає використання при цьому різного роздаткового матеріалу і наочних посібників. Найважливішим моментом у цьому є, на мою думку, підготовленість вчителя-логопеда до занять, уміння викладати матеріал в ясній і доступній формі. Виробити позитивні мотиви та інтерес до навчальної діяльності учнів з порушенням мовлення допомогає правильне оцінювання робіт учнів. Оцінка на логопедичному занятті ставиться за увагу й активність протягом всього заняття: за бажання працювати!

  Також, успішне здійснення корекційної роботи залежить від контакту вчителя-логопеда з вчителем початкових класів. Однією з найважливіших умов роботи є вироблення єдності вимог до учня-логопата з боку вчителя і вчителя-логопеда. Логопед повинен  докладати максимум зусиль, щоб переконати вчителя в необхідності дуже уважно і обережно оцінювати роботу учня, який відвідує логопункт. Логопед зобов’язаний навчити педагога відрізняти логопатичну помилку від помилки, обумовленої не вивченим правилом з граматики.

 Вчителі початкових класів, ознайомившись ближче з цілями і завданнями логопедичної роботи в школі, починають об’єктивно і зацікавлено ставитися до роботи вчителя-логопеда.  Кращі помічники логопеда-батьки, їм бажано вдома продовжувати ту ж саму лінію поведінки в ставленні до дитини. Тому вчитель-логопед, зазвичай, встановлює тісний контакт з батьками і веде з ними необхідну роз’яснювальну роботу. При правильному підході  до  проблем дитини і наданні своєчасної допомоги їй в справі засвоєння ще недостатньо міцних навичок повноцінного мовлення значно скорочуються терміни логопедичної роботи і підвищується її загальна ефективність.

  Кваліфікована діагностика, адекватне корегувальне навчання, вироблення позитивної мотивації, зв’язок вчителя-логопеда з вчителями, батьками є умовою успішного опанування загальноосвітніх програм для дітей з різними порушеннями мовлення.