Дитина пом’якшує приголосні звуки? Замість «тато» вимовляє «тятьо»? Спотворення звуковимови, за якої дитина замінює твердий приголосний звук на м’який, вимагає логопедичної корекції.
Спосіб постановки твердих звуків від їх м’яких пар
Даний спосіб слід використовувати тоді, коли м’які пари вимовляються дитиною правильно. Для позначення м’яких приголосних звуків застосовується знак «'» ([т']).
Постановка твердих звуків буде описана на прикладі постановки звука [т].
·Попросіть дитину повторити за вами звук [т']. Під час вимови м’яких звуків губи дитини завжди знаходяться в посмішці. Така артикуляція додатково забезпечує м’яку вимову звуків.
·Для того, щоб отримати твердий звук, дитина повинна округлити губи, та вимовити слідом за дорослим склади з твердим звуком [та-та-та].
·Якщо продовжує зберігатись м’якість вимови звука, запропонуйте дитині притиснути язик до внутрішньої поверхні зубів і беззвучно відкрити рот. Наступний крок - злегка втягнути в себе повітря, одночасно відірвавши язик від зубів. В цей момент, завдяки звуку від «клацання» язика, почується вимовлений пошепки склад [та].
·Під час вимови губного звука [п] дитина, за аналогією, повинна злегка втягнути в себе повітря, щоб утворився звук від «плескоту» губ. А під час вимови губо-зубного звуку [ф] дитина має уривчасто втягувати повітря між верхніми різцями та нижньою губою. Таким способом у дитини будуть пошепки виходити тверді склади [па] і [фа].
Дорослому слід обов’язково показувати спершу всі дії на собі.
·Зверніть увагу дитини на твердий склад, який вона таким чином почала вимовляти. І попросіть промовити цей же склад, не втягуючи в себе повітря.
·Далі цей же склад необхідно майже беззвучно вимовити на видиху.
·Наступний крок – широко відкриваючи рот, промовляти слідом за дорослим склади з твердим звуком [та-та-та]. З кожним разом додавати гучність, аж поки склади почнуть звучати природно.
·Працюйте над автоматизацією твердих звуків в складах в парі зі всіма голосними ([а], [о], [у], [е], [и]). Далі відпрацьовуйте правильну вимову твердих звуків за класичною схемою автоматизації звуків.
·Пам’ятайте про регулярність логопедичний занять! Якщо у вас не виходить самостійно досягти гарного результату, зверніться по допомогу до логопеда!
Казка – це універсальний засіб розвитку, виховання і навчання дітей. Прослуховування казок дозволяє розширити, збагатити словниковий запас, закласти міцний фундамент зв'язного мовлення. Адже казки, як правило, включають в себе повторення, багаторазове прослуховування яких сприяє запам'ятовуванню слів і окремих виразів і, отже, поповнення пасивного словника.
Варто тільки згадати такі казки, як «Колобок», «Ріпка», «Рукавичка», «Коза-Дереза» та інші. Діти, слухаючи казку, із задоволенням повторюють разом з дорослими пісеньки головних героїв, початок і кінець казки і т. д. Драматизація казки сприяє розвитку вміння вести діалог, а переказування - навчає монологічного мовлення, розвиває пам'ять.
Використання казок для розвитку мислення
Дітям казка надає можливість задуматися, усвідомити такі складні категорії, як «добро» і «зло», сприяє формуванню морально-етичних цінностей.
А ще, використовуючи казки, можна навчити дітей мислити, відстоювати свою думку, мати власну точку зору.
З дітками більш старшого віку можна побудувати дуже цікаву роботу з казкою, використовуючи різні методи – гру, бесіду і навіть дискусію. Під час таких ігор, як «Якби я був ...», «Добре - погано», «Придумай своє закінчення казки» та інших, можна:
·вчитися мислити, порівнюючи і аналізуючи;
·розвивати уяву, фантазію;
·удосконалити навички монологічного та діалогічного мовлення.
Аналізуючи казки, дорослому слід так побудувати взаємодію, щоб спонукати дитину до роздумів, порівняння, узагальнення. Наприклад, можна порівнювати позитивних і негативних персонажів однієї казки, або підбирати до створеного дорослим образу персонажів з різних казок. А ще можна придумувати загадки до певної казки чи персонажу, «переселяти» героя однієї казки в іншу, і навіть самим придумувати казки.
Вчимо дитину формувати власні умовиводи
Працюючи з казками, слід приділити особливу увагу аналізуванню характерів героїв та їх вчинків. Адже, як правило, кожен казковий герой є яскравим втіленням позитивних чи негативних якостей і сприймається дитиною однозначно. Але не все так просто, як здається на перший погляд.
Для того, щоб дитина могла сформувати власні умовиводи, дорослому слід вміло направити хід її думок у правильному напрямку.
Пропонуємо зразокпорівняльної характеристики протилежних персонажів: Василини Премудрої і Баби Яги. Бесіду можна повести так:
·Чому Василину називають Премудрою? (Очікувана відповідь: «Тому що вона багато знає».) Слово «премудрий» походить від слова «мудрість». Однак мудрість – це не тільки знання, а й розважливе, грамотне їх застосування. Адже кожен знає, що гратися із сірниками – небезпечно. Але часто, коли мами немає вдома, діти все ж беруть і підпалюють їх. Це мудрий вчинок? Хоча діти мають знання, вони неправильно їх використовують. Так чому Василину називають Премудрою?
·Чи можна вважати мудрою Бабу Ягу? (Очікувана відповідь: «Ні, вона не розумна».) Баба-Яга – це відьма. А слово «відьма» походить від слова «відати», тобто багато знати. Напевно ви чули вислів: «Не відає, що творить». Бабу-Ягу називають відьмою тому, що вона багато знає про властивості рослин і звички тварин. Згадайте, для чого Баба-Яга використовувала свої знання? (Очікувана відповідь: «Вона використовувала їх для нехороших вчинків».)
·І так, нам вдалося з'ясувати, що і Василина Премудра, і Баба-Яга розумні і багато знають. Проте чи однаково вони використовують свої знання? Значить знання можна використовувати, направляючи їх як на добро, так і на зло.
Використання ілюстративного матеріалу має величезне значення у розвитку мовлення дитини. Демонстрація яскравих ілюстрацій простого і зрозумілого змісту спонукає до розмови навіть мовчазних, сором'язливих дітей.
Ілюстрації – це малюнки, надруковані в книзі поряд з текстом і безпосередньо пов'язані зі змістом та ідеями твору.
Художня ілюстрація покликана допомогти читачеві (як маленькому, так і дорослому) правильно зрозуміти задум письменника, характери окремих персонажів, літературні образи. Засобами графічного мистецтва художник розставляє смислові акценти у творі, показує основну лінію розвитку описаних подій.
Ілюстратор дитячої книги, до того ж, своїми малюнками конкретизує, уточнює текст, часто за власним розсудом доповнює його вигаданими деталями. Він, можна сказати, «оживляє» твір, допомагає читачам зрозуміти його зміст, чіткіше уявити і глибше відчути те, що хотів сказати автор.
До того ж ілюстрація, сприяє формуваннювміння розповідати, може також допомогти батькам навчити дитину правильно вживати ту чи іншу граматичну форму. Описуючи зображене художником, дитина вибудовує речення, підбирає потрібні слова і словосполучення, збагачуючи таким чином своє мовлення. Після перегляду ілюстрацій діти краще, повніше сприймають сам твір (розповідь, казку, вірш). А переказ тексту стає зв'язним, виклад – більш образним, часто з елементами творчості.
Нижче запропоновані варіанти логопедичних ігор та вправ, які будуть корисні батькам в роботі з дітьми з використанням художніх ілюстрацій і мовленнєвого матеріалу.
Логопедична вправа «Склади розрізну ілюстрацію»
Для вправи потрібно заздалегідь підготувати художню ілюстрацію: придбану або самостійно роздруковану на принтері. Розрізати її на кілька частин залежно від рівня підготовки дитини і запропонувати з окремих частин скласти цілісну ілюстрацію. Далі, використовуючи отриману ілюстрацію, розповісти, що на ній намальовано, скласти невелику розповідь.
Логопедична гра «Магазин ілюстрацій»
Дитина-покупець говорить назву книги, яку хоче купити. Продавець дає їй потрібну книгу, а дитина за допомогою ілюстрацій переказує зміст книги.
Логопедична гра «Відгадай»
Дорослий звертається до дитини: «Я загадав такі слова: дід, баба, курка, яйце, миша. Яка це казка?» Дитина повинна назвати казку, знайти потрібну ілюстрацію і переказати казку.
Логопедична гра «Збери ілюстрацію»
Кілька розрізних ілюстрацій змішують і пропонують дитині зібрати на вибір одну. Після того, як дитина виконає завдання, скласти невелику розповідь, використовуючи отриману картинку.
Також можна запропонувати дітям створювати саморобні книжки-картинки, малювати власні ілюстрації до улюблених казок і розповідей. Все це сприятиме збагаченню мовлення, розвитку творчого мислення, пам'яті, уваги, формуванню культури мовлення та естетичного смаку.
категория: 
