Комунальний заклад

Коротка вуздечка язика у дитини досить поширена вада, яка часто діагностується. Дитина народжується з даною вадою, і в процесі життя вона може істотно вплинути на стан мовного апарату, формування мовлення  і прикусу. Лікування дітей проводиться в дитячому віці хірургічним шляхом.

Чи потрібно підрізати вуздечку, і чим це може загрожувати малюкові?

1.Що таке вуздечка?

Всього у людини існує три вуздечки. Вуздечка язика безпосередньо пов'язана з мовленням і його формуванням в дитячому віці. Підрізання вуздечки язика проходить ще в пологовому будинку, коли операція для малюка максимально безболісна. Якщо цього не зробили, у ранньому віці то у дитини можуть бути проблеми  з  мовленням

Коротка вуздечка  виникає з різних причин, але найбільш поширеною з них стає спадковість. Хлопчики страждають на цю недугу набагато частіше, ніж дівчатка.

2. Ознаки

Як дізнатися, що вуздечка у вашої дитини коротка? Існують цілком помітні візуальні ознаки, що дозволяють визначити дефект. Так, в нормі вуздечка повинна бути не менше 8 мм. У 5 років вона досягає розміру 17 мм. Дитина може легко облизати верхню губу.

У дітей в старшому віці коротка вуздечка може проявлятися:

• неправильним прикусом;

• частими хворобами ясен;

• труднощі з вимовою звуків;

• обмежені рухів язика;

• дитині важко ковтати тверду їжу; нижні різці повернені всередину.

Не завжди лікарі наполягають на підрізанні. Сьогодні існує думка, що коротка вуздечка у дитини може витягнутися згодом, якщо робити з малюком логопедичні вправи. Якщо коротку вуздечку у новонародженого підрізають в пологовому будинку, то у старших дітей це робиться по суворій необхідності. Коли розтягнути вуздечку традиційними методами не виходить, вона заважає звуковимові і правильному формуванню прикусу, потрібно звертатися до хірурга.

Логопеди радять  спробувати спочатку логопедичні вправи для розтяжки вуздечки, наприклад, облизування зубів і губ язичком, «Гойдалки», коли малюк дістає кінчиком язика верхніх і нижніх зубів, «Конячка» клацати язичком, «Грибок», «Гармошка».

Якщо зарядка для язичка не допомагає,  рекомендують зробити операцію. У дитячому віці,  радять мамам не роздумувати і підрізати вуздечку, бажано до 5 років.

Такої ж думки дотримується більшість лікарів. На жаль, не всі мами цього прислухаються. В результаті у дитини може розвинутися неправильний прикус, порушитися мовлення. Виправляти ці дефекти в старшому віці набагато важче. Краще вирішити проблему в ранньому дитинстві.

У дорослих цей дефект усувається тільки в тому випадку, якщо він заважає життєво важливим функціям. У більшості випадків в старшому віці вуздечка не вимагає підрізування, оскільки основні функції мовлення і мовного апарату вже сформовані.

Якщо усне мовлення дитина опанувала ще перед школою, то писемним їй ще належить оволодіти. Чим краще буде розвинене усне мовлення, тим легше буде опанувати читання й письмо.

У багатьох, дітей часто спостерігається нерізко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкоджати якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.

Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти.

Батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше п´ятирічного віку.

Однією з необхідних умов опанування грамоти є чітке розрізнення дитиною всіх звуків мови на слух. Запис будь-якого слова передбачає уміння визначити кожен звук та склад слова по черзі і позначити їх відповідними буквами. Якщо ж деякі звуки здаються малюкові однаковими, то йому важко буде вибирати під час письма букви, відповідні цим звукам. Наприклад, у разі не розрізнення на слух пари звуків [б]-[п] дитина не знатиме, яка перша буква — Б або П — має бути написана в словах «булка», «буряк».

Для перевірки слухової диференціації звуків доберіть картинки, на яких зображене розрізняється лише одним приголосним звуком, який слід перевірити. Дитина може розрізнити слова (наприклад, «білка» і «пилка»,«коза» і «коса», «ніч» і «піч») лише за умови сформованості фонематичного сприймання, чіткої диференціації звуків.

Зверніть увагу, що за нормального мовленнєвого розвитку розрізнення всіх звуків на слух, а отже, і правильний вибір за змістом картинок, доступний дітям з дворічного віку. Крім того, важливо знати, що нерозрізнення дитиною деяких звуків на слух є основною причиною їх заміни в усному мовленні, а надалі — й на письмі. Пропоную деякі ігри, що стануть вам у пригоді.

►► Вправа «Впіймай звук»

Дорослий чітко промовляє підібрані слова, малюк має плеснути в долоні, якщо в слові почує заздалегідь визначений звук. При цьому в запропонованих словах не повинно бути інших подібних за вимовою звуків. Обраний для практикування звук треба виголошувати дещо підкреслено.

►► Ігри

«Луна» Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п’ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.

«Абетка» Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.

«Ланцюжок із слів» Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.

«Зіпсований телефон» Усі, звісно ж, пам’ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.

«Плутанина» Звертаємо увагу дитини на те, як важливо не плутати звуки між собою. На підтвердження цієї думки читаємо жартівливі віршики.

Височенні кучугури намела метелиця.

Білим килимом (пісок) під дерева стелиться.

Кімнату до свята малі прибирали.

На стінах і вікнах (морквини) чіпляли.

Їхав-їхав  Дід Мороз через поле, через ліс.

І (картоплю) у мішку діточкам малим привіз.

Діти дуже люблять небилиці і з радістю можуть самі придумати такі ж жарти. Спробуйте вигадати слова, змінюючи лише одну букву, наприклад:

* «ночі — очі;

* мати — хати;

* білка — гілка;

* млин — клин»

►►Вправа-тест «Пиши знаками»

Вправа-тест «Пиши знаками» корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружечками, а приголосні рисками. Скільки звуків у слові, стільки й знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як ви переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова, а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру».

Інший варіант цього завдання: ви пропонуєте дитині картки-картинки, на яких зображені тварини (пес, лев, слон, корова та ін.), і картки звукових схем слів, відповідні карткам-картинкам тварин, у вигляді «шифровок». Завдання дитини полягає в тому, щоб визначити, яка схема підходить до кожного слова.

Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненими в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.

За якими враженнями судите ви про людину, вперше зустрічаючись з нею? Зовнішній вигляд, вираз обличчя і, звичайно, голос! Звучний, багатий відтінками завжди приємний, хрипкий, невиразний чимось насторожує ;

Особливості голосу  є вродженими, але вони залежать і від умов, в яких формується організм, від загального стану здоров’я, нарешті, від того, правильно чи неправильно користуємося ми своїм голосовим апаратом.

Особливо важлива гігієна голосу в дитинстві, коли відбувається формування гортані. Саме в цей період можуть виникнути голосові розлади і навіть захворювання, від яких часом нелегко буває позбавити дитину, а згодом дорослу людину. І відбувається це не так рідко, як може здатися. Захворювання гортані, що супроводжуються тим чи іншим ступенем захриплості, займають за частотою друге місце серед захворювань вуха, горла і носа.

Діти з порушеною голосової функцією зазвичай відчувають труднощі в спілкуванні з оточуючими. Вони намагаються можливо більше мовчати або, навпаки, говорити голосніше, щоб бути почутими. Це веде до закріплення патологічних навичок і надалі закриває для багатьох з них шлях до мовних професій.

Найбільш поширені порушення голосу пов’язані з функціональними захворюваннями голосового апарату. Розвиваються вони, як правило, при тривалій  голосовій  напрузі на тлі загальної перевтоми і з зниженою опірністю організму. Такі розлади супроводжуються зниженням або підвищенням тонусу голосових складок. Це відповідна реакція голосових м’язів на навантаження.

Спочатку діти не відчувають неприємних відчуттів, хоча іноді скаржаться на першіння, поколювання і навіть біль у горлі. Батьки, як правило, залишають подібні скарги без уваги, вважаючи, що дитина злегка прохолола.

Звичайно, може бути і так. Але треба знати характерну особливість функціональних розладів: захриплість при них непостійна, вона то з’являється, то зникає. Якщо періоди захриплості повторюються і частішають протягом декількох місяців, слід звернутися до лікаря. Адже внаслідок перевантаження голосового апарату в ньому можуть розвитися вже й органічні зміни, а боротися з ними складніше.

У дітей одним з найбільш частих органічних змін є так звані вузлики крикунів. Це маленькі новоутворення, розташовані на краях голосових складок, в місці найбільш тісного їх контакту при відтворенні звуку. Вузлик може бути одиничним і перебувати на одній і голосових складок. Частіше утворюються два вузлика, і розташовуються вони по одному на кожній голосової складці навпроти один одного, а у деяких можна виявити і третій вузлик. Охриплість в цьому випадку стає постійною і посилюється після голосового навантаження, іноді переходячи  в афонію – повна відсутність голосу.

Як правило ці утворення з’являються у крикливих дітей, але іноді, можуть  бути  наслідком вроджених порушень голосової функції. Не рідко вони виникають після перенесених інфекцій, таких як грип, кір або ангіна, але все-таки, як правило, на тлі надмірного напруження голосу.

Охриплість може виникнути і як результат психічної травми, емоційних перевантажень, просто в хвилини хвилювання, нервового напруження, наприклад, під час відповіді на іспитах. Але тоді вона швидко проходить.

Лікування хворих з голосовими розладами комплексне. Основна увага приділяється фонопедії, тобто вихованню навичок правильного користування голосовим апаратом. І починають зазвичай з корекції дихання.

В залежності від віку дитини та перебігу захворювання їй підбирається комплекс дихальної гімнастики та лікувальної фізкультури. Діти, як правило, займаються охоче, оскільки заняття проводяться у формі гри. Поступово додаються й ускладнюються голосові вправи.

Поряд з фонопедією застосовують заспокійливі, загальнозміцнюючі і тонізуючі засоби-препарати, що впливають на тонус дихальної мускулатури, а також електрофорез різних лікарських препаратів на область гортані.

Якщо ж утворилися вузлики, перевага віддається зазвичай хірургічного втручання. Мікрохірургічні операції на гортані з використанням оптики і спеціального набору мікроінструментів дозволяють виробляти щадне видалення новоутворень під контролем мікроскопа без зовнішніх розрізів. Проте видалення вузликів ще не забезпечує повного відновлення голосової функції, так як її порушення пов’язане і з порушенням процесу голосоутворення, млявістю м’язів голосового апарату.

Лікування, як правило, тривале; розпочавшись у лікарні, воно продовжується вдома; позитивного ефекту вдається домогтися далеко не відразу. Тим більше що примусити дитину до необхідного режиму мовчання або дотриманню суворого голосового режиму буває часом вкрай важко. У цьому лікареві потрібна допомога сім’ї.

Профілактика розладів голосу починається з самого раннього дитинства. Треба намагатися, щоб дитина не плакала довго, не кричала  до хрипу. На жаль, в деяких сім’ях прийнято розмовляти завжди в підвищених тонах, і, переймаючи це, дитина теж постійно без потреби напружує голос. Цього треба уникати.

Слідкуйте за тим, що і як співають діти. Співати дитина зазвичай починає у віці 4-5 років, тобто приблизно тоді, коли ходить в дитячий садок. Спів дає радість, розвиває музичний слух, почуття ритму. І дуже добре, якщо діти співають. Але не можна забувати, що голосовий апарат в цьому віці сформований ще не зовсім. Потрібно підбирати пісні написані спеціально для дітей, з урахуванням вікових можливостей.

Приблизно в 13-14 років у підлітків настає так звана мутація голосу ламається   У дівчаток його зміни малопомітні, лише іноді голос стає нижче. Хлопчики говорять то басом, то зриваються на фальцет. У такий період, що триває приблизно півроку, особливо важливо дбайливе ставлення до голосовому апарату, так як саме в цей час, гортань стає особливо чутливою до інфекцій, перегрівання або охолодження, надмірного фізичного і особливо голосового навантаженнями. Дівчата, які займаються в хорових студіях, під час менструації повинні бути звільнені від вокальних занять, бо голос  у цей час стає нижче і швидко стомлюється.

 Голосовий апарат, як і всі наші органи, пов’язаний з функціями центральної нервової системи, з діяльністю ендокринних залоз. При ендокринних захворюваннях, нерідко властивих повним дітям, у підлітковому віці можуть виникнути розлади голосу, пов’язані із затримкою розвитку гортані. І ясно, що в таких випадках допоможе тільки лікування основного захворювання.

Дитячий організм пластичний, він володіє великими компенсаторними можливостями. Навіть у випадках запущеного розладу, якщо зайнятися лікуванням терпляче, вдається відновити втрачену силу голосу. І все ж профілактика надійніше.

Бережіть голос дитини-такий дзвінкий, такий чистий і такий крихкий!