Діти різного віку захоплено досліджують і пізнають навколишній світ. Роблять вони це своїми руками. Отже, розвиваючи навички великої та дрібної моторики, а також попередні навички письма (так звані, графомоторні навички), ви зможете тим самим підготувати дитину до наступного кроку – освоєння письма.
Якими є попередні навички письма?
Навички дрібної моторики рук мають безпосереднє відношення до сили та спритності наших рухів (наскільки добре ми можемо поводитися з маленькими предметами). Обидві характеристики безпосередньо залежать від стану дрібних м'язів кистей, задіяних при цьому. Однак, нам необхідні й м'язи передпліччя, які, в свою чергу, будуть забезпечувати нам міцну фіксацію та стабілізацію. Фактично, коли ми тримаємо в руках олівець, малюємо, користуємося ножицями, кнопками, монетками або різними столовими приборами (виделкою або ложкою), ми координуємо та використовуємо обидва типи цих м'язів.
Великий, вказівний і середній пальці виконують більш вправні рухи, в той час як безіменний і мізинець забезпечують стабільність і збільшують силу кісток в цілому. М'язовий каркас верхньої частини тіла, зокрема в плечах, при цьому робить нас стійкішими, його також необхідно розвивати і зміцнювати. Він надає нам свободу у використанні наших рук, щоб ми могли маніпулювати предметами і контролювати найменший рух дуже точним способом.
Для реалізації навичок моторики рук також дуже важлива хороша сенсорна інформація, оскільки вона своєчасно розповідає нашому мозку про те, що ми відчуваємо, як ми рухаємося, і де знаходяться наші руки, коли ми виконуємо певну задачу. Отримуючи дані, мозок координує цю інформацію (ці відчуття) з візуальною картинкою, і ми отримуємо можливість дещо відкоригувати свої рухи і м'язовий контроль, тим самим досягти кращої точності.
Щоб наочно зрозуміти, що відбувається, уявіть, що під час виконання будь-якої роботи на вас буде одягнуто пару масивних рукавичок і окуляри з затемненим склом. У такому випадку, звичайно ж, вам буде важко координувати свої рухи при виконанні завдань різної складності! Саме тому, розвиваючи навички письма мозок дитини повинен отримувати і розподіляти максимально точну сенсорну інформацію від своїх м'язів.
Пропонуємо кілька порад батькам, використовуючи які ви можете допомогти своїй дитині розвинути хороші попередні навички письма:
Загальні поради
·Положення за робочим столом. Стіл і стілець повинні бути правильного розміру, відповідати віковим параметрам вашої дитини. Ноги повинні торкатися підлоги всією стопою, а передпліччя - комфортно розташовуватися на стільниці (приблизно до ліктя). Щоб ноги вашої дитини не висіли і не бовталися, використовуйте щось в якості відповідної за розміром підставки, наприклад, коробку з-під взуття.
·Навчання новим навичкам. Коли ви вчите дитину чогось нового, обов'язково показуйте наочно, як це робиться, повторюючи ваші рухи знову і знову, а також, якщо необхідно, надавайте певну фізичну допомогу, щоб дитина змогла відчути, як правильно виконується той чи інший рух. Попросіть дитину, щоб вона копіювала за вами всі ваші дії, це буде краще, ніж повторювати схему, намальовану в книзі.
·Грайте і малюйте на вертикальних поверхнях. Розміщуйте іграшки, аркуш паперу на рівні очей або вище. Дитина буде утримувати свою руку на вазі, що дозволить її зап'ястю і кисті прийняти зручне положення, в якому найкраще тренуватися зміцненню дрібних рухів, покращувати м'язовий контроль і точність.
Способи зміцнення м'язів плеча, передпліччя і зап'ястя
·Для виконання різних вправ в положенні сидячи, можна використовувати настільні мольберти або стенди. А магнітні та грифельні дошки, ігри зі стікерами, літерами і числами, магніти на холодильнику - для зміцнення м'язів верхньої частини тіла в положенні стоячи.
·Коли ваша дитина виявить бажання переглянути кольорові ілюстрації в книгах, прикрасити картинки або скласти пазл, запропонуйте їй зробити це лежачи животиком на підлозі (на килимі), спираючись руками на передпліччя. Це сприятиме їх зміцненню.
·Корисно також пограти в ігри, під час яких необхідно утримувати щось, напружуючи м'язи не тільки кисті, а й рук в цілому, наприклад, в перетягування канату або ж здійсніть прогулянку з собакою, тримаючи її на повідку.
·Використовуйте також спеціальне обладнання дитячого майданчика: альпіністські стінки для дітей або всілякі турніки.
Розвиток навичок дрібної моторики кисті
·Заохочуйте такі види занять, в яких необхідне активне використання пальців. Наприклад, під час гри з кубиками Lego, забезпечуючи відпочинок великим м'язам рук, нехай дитина зіпреться ліктями на стілтак, щоб передпліччя перебувало перпендикулярно до стільниці; в такому положенні її пальці рук отримають можливість вільно і комфортно працювати над з'єднанням дрібних деталей конструктора.
·Використовуйте великі пластмасові намистини, які можна нанизувати на спеціальну для них мотузочку, або запропонуйте дитині що-небудь прошнурувати.
·Нехай ваш малюк кладе монетки в скарбничку, грає з ганчірковими ляльками, які потрібно надягати на руку, або грає з дзигою, запускаючи її специфічним прокручуванням рухів пальців.
·Також корисно використовувати маленькі дитячі пінцети, щоб захоплювати ними ватяні кульки, кубики та інше.
Розвиток зорово-моторної координації
·Нехай дитина катає, кидає і ловить великі за розміром кулі.
·Грає у волейбол повітряною кулькою, підкидає і ловить шарф.
·Нехай вона малює і робить всілякі начерки.
·Використовує розмальовки, замальовуючи прості за формою малюнки або геометричні фігури, в тому числі яскравими флуоресцентними або блискучими фарбами(з ефектом «чарівництва»).
·Наливає ополоником і маленькою ложкою мильну воду в ємності різного розміру.
·Крім цього розвивайте її пропріоцептивні навички - відчуття положення і переміщення свого тіла в просторі (як саме і в якому напрямку, наприклад, рухається рука або нога).
·Співайте разом з дитиною пісні, під які можна здійснювати певні рухи, як, наприклад, «Танець маленьких каченят».
Надайте дитині можливості для сенсорного розвитку
·Сховайте монетки, кульки, намистинки чи інші дрібні предмети в пісок або рис, нехай ваша дитина відшукає їх навпомацки.
·Малюйте рукою фігури і лінії на спеціальному наждачному папері або ворсистому килимі.
·Помістіть у мішок різні предмети повсякденного вжитку, такі як ключі, щітку, ложку, ластик, скріпки і т. ін. Нехай ваша дитина, не дивлячись, розпізнає їх за тактильним відчуттям.
Попередня робота з письма (олівці та ручки не потрібні)
·Нехай дитина намалює будь-які, які тільки захоче, лінії, фігури або літери своїм пальчиком, кремом на торті, чи кремом для гоління у ванній, водою на тротуарі, а можна, навіть, вашими батьківськими пальцями на піску.
·Грайте в ігри з упізнавання певних літер у написах на магазинах або рекламних щитах.
·Грайте зі словами, які, як головоломку, можна скласти з вирізаних літер. Використовуйте також магнітні літери і літери, виліплені разом з дитиною з пластиліну.
Найголовніше, отримуйте задоволення від цього захоплюючого і пізнавального процесу і пам'ятайте, що гра для дитини - це її робота!
Прості поради, які допоможуть дитині із заїканням швидше впоратися зі своєю проблемою
Якщо ваша дитина стала заїкатися через сильний переляк або інші чинники, не варто постійно поправляти малюка і всю увагу акцентувати на цій проблемі. Логопеди дають батькам чіткі рекомендації про те, як найефективніше впоратися з проблемою заїкання в дитини:
1. Ваше завдання – зупинити заїкання на наявному рівні, запобігти його подальшому розвитку й подбати про те, щоб дитина якомога більше розмовляла.
2. Не показуйте дитині, що ви засмучені через її заїкання.
3. Дбайте про здоров'я дитини: якісний сон і харчування, дотримання встановленого розпорядку дня.
4. Спостерігайте за дитиною, коли вона розмовляє. Показуйте своїм виглядом, що ви цікавитеся тим, що вона говорить, а не тим, як вона це робить.
5. Утримайтеся від того, щоб навчати дитину певних прийомів (таких, як глибоке дихання, клацання пальцями, махи руками).
6. Не змушуйте дитину говорити перед сторонніми людьми. Нехай дитина розмовляє стільки, скільки хоче сама.
7. Приймайте дитину такою, якою вона є. Не відштовхуйте її й не давайте їй приводу відчувати себе знехтуваною.
8. Не дозволяйте дитині уникати відповідальності. Вона повинна дотримуватися дисципліни нарівні з іншими дітьми.
9. Не підказуйте дитині й не перебивайте її. Дозвольте їй самій закінчувати фрази.
10.Стежте за емоційним станом дитини, коли вона заїкається в школі та вдома.
11.Хваліть дитину, коли вона говорить. Однак вона не повинна думати, що ви хвалите її за те, що вона не заїкається. Хваліть її за те, що вона говорить, а не за те, як вона це робить.
12.Заохочуйте різні заняття й хобі дитини. Давайте їй позитивний зворотний зв'язок і підтримку.
13.Не квапте дитину, коли вона говорить, і не вказуйте, як потрібно розмовляти.
14.Спілкуйтеся з дитиною в спокійній, розслабленій манері. Покажіть їй приклад спокійного, довірливого, повільного спілкування.
15.Уникайте фраз типу: «Думай, перш ніж говорити», «Говори повільніше (або швидше)», «Почекай, перш ніж говорити» та інших.
16.Не радьте дитині розмовляти простими словами – це тільки переповнить її страхом використовувати складні слова та фрази.
17.Заохочуйте спілкування дитини вдома та в школі.
18.У спілкуванні з дитиною ніщо не замінить любові, розуміння й терпіння.
19.Починаючи з раннього віку, вводьте мовленнєву практику в заняття, які приносять дитині задоволення. Розмовляйте з нею в приємній манері. Наприклад, гойдаючи або тримаючи дитину на руках, говоріть з нею про те, що сталося протягом дня.
20.Ініціюйте спонтанне спілкування з дитиною під час ігор.
21.На власному прикладі навчіть дитину висловлювати свої почуття вербально й невербально.
23.Дозвольте дитині зупинятися та знову починати говорити, коли вона заїкається.
24.Постарайтеся поводити себе однаково, коли дитина заїкається й коли розмовляє нормально.
25.Спокійно сприймайте той факт, що в дитини іноді можуть виникати ускладнення з мовленням, особливо якщо її це теж турбує. Проста фраза: «Я бачу, тобі важко говорити» зніме напругу, тому що дитина побачить, що ви ставитеся до цього спокійно.
26.Не використовуйте слово «заїкання», коли говорите про манеру мовлення з дитиною або з кимось у її присутності. Краще використовуйте описові фрази, наприклад, «ускладнення вимови», «уривчасте мовлення» тощо. Але якщо дитина сама називає свій розлад «заїканням», уникати цього слова буде неприродно.
27.Не змушуйте дитину розмовляти у дні, коли в неї посилюються напади заїкання.
28.Коли дитина заїкається, повторіть її фразу. Це дасть зрозуміти, що ви її чуєте, і дозволить запам'ятати правильну вимову.
29.Відкрито говоріть з дитиною про заїкання, якщо вона цього хоче, але не акцентуйте на цьому увагу.
30.Не можна уникнути неприємних подій, таких як хвороби, неприємні ситуації й конфлікти. Однак пам'ятайте, що вони можуть призвести до розладів мовлення дитини.
31.Якщо брати або сестри дражнять дитину із заїканням, батькам потрібно втрутитися. Поговоріть з ними, коли дитина не бачить і не чує. У дитини більше шансів упоратися з заїканням, якщо друзі, сусіди та знайомі не критикують її.
32.Коли в дитини посилюються напади заїкання, постарайтеся дати їй більше позитивного досвіду спілкування. Говоріть з нею разом, дозвольте їй співати, читати, декламувати дитячі вірші тощо.
33.Батькам потрібно дати дитині позитивний приклад спілкування в спокійній манері. Не ставте дитині занадто високих вимог.
34.Уважно слухайте дитину, коли вона говорить з вами.
35.Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати дитину в часі. Розмовляйте з нею повільно та спокійно. Не перебивайте дитину – так вона буде відчувати, що повинна говорити швидше, а це погіршить ситуацію.
36.Заохочуйте ситуації, коли дитина спонтанно розмовляє з вами під час ігор тощо. Встановлюйте з нею візуальний й тактильний контакт, посміхайтеся їй, використовуйте дотик.
37.Спілкуйтеся з дитиною під час цікавих занять, таких як похід до зоопарку, в парк атракціонів, музей. Обговорюйте під час прогулянки побачене.
38.Батьки повинні допомогти дитині не відчувати сорому з приводу власного заїкання. Можна іноді самим імітувати легке заїкання, щоб дитина зрозуміла, що у всіх іноді трапляються розлади мовлення.
39.На розлади мовлення впливає безліч факторів, на які ані діти, ані дорослі не можуть вплинути. Тому ніхто не має права засуджувати дитину за те, що вона заїкається.
40.Діти із заїканням практично нічим не відрізняються від інших дітей. Тому не потрібно вважати їх недостатньо розвиненими або такими, які мають певне захворювання просто тому, що вони заїкаються.
41.У заїкання немає нічого «поганого» чи «неправильного».
42.Заїкання – складна проблема, її вирішення потребує допомоги. Зверніться до логопеда, який спеціалізується на даній проблемі.
43.Заїкання – це проблема, з якою можна впоратися. Зверніться по допомогу до фахівців і не втрачайте надії.
Наше сьогодення вносить дуже багато змін до життя кожного Українця. Робота з дітьми із контингенту внутрішньо переміщених осіб вимагає найбільшої уваги.
Сам факт переїзду виступає дестабілізуючим чинником і тягне за собою певні незручності. Зміну соціального оточення, клімату, правового поля і так далі. На новому місці дітям необхідно зорієнтуватися в навколишньому його середовищі – встановити соціальні зв'язки (дружні, ділові стосунки з сусідами і т.д.),
Однак частина проблем не означає, що процес приживлюваності дитини на новому місці буде благополучним. Виникає багато проблем як психологічних так і мовленнєвих. І посприяти або допомогти у вирішенні цих проблем може фахівець.
Зачасту основною проблемою є переляк, що несе за собою певні мовленнєві порушення.
Переляк здатний кардинально змінити поведінку дитини. З допитливого і товариського, він може перетворитися на замкнутого, мовчазного, і настороженого. Іноді можлива поява заїкання.
Щоб зуміти допомогти своїй дитині в скрутну хвилину, потрібно навчитися діяти абсолютно за іншим сценарієм. Ось приблизний перелік правил поведінки з дитиною, він невеликий, запам'ятати і взяти його собі на озброєння буде зовсім нескладно.
- Не ігноруйте переляк, не занижуйте цінність події для дитини.
- Ні в якому разі не соромте дитину за неправильну вимову певних слів, за її заїкання і не висміювайте, особливо при сторонніх.
- Якщо побачите, що малюк сильно наляканий, моментально зверніть увагу на нього - заспокоюйте, цілуйте, міцно-міцно обіймайте.
- Нехай дитина плаче, якщо це потрібно, не зупиняйте, не заговорюйте, дайте виплакатися, просто будьте поруч і показуйте йому свою любов.
- Після того, як дитина заспокоїться самостійно, поговоріть з нею тихим та спокійним голосом, оцініть мовлення дини.
- Після того, як побачите, що дитина повністю оговталась вся від переляку, запропонуйте їй звернутися до спеціаліста, розкажіть що це буде весело та корисно, адже логопедична робота це не тільки навчання, а й велика кількість цікавих ігор та можливість пограти в щойно придумані вправи.
Мета даної практики - дати малюкові новий досвід, в якому не буде ні страху, ні негативу, тільки вже в режимі реального часу.
- Не забудьте похвалити дитину за те, що виявилася такою сміливою, кмітливою!
Батьки! Не нехтуйте відчуттями своїх дітей. Приділяйте якомога більше уваги, спілкуйтеся з ними, та своєчасно звертайтеся до спеціалістів. Нехай все у вас буде добре!
.jpg)
Діти різного віку захоплено досліджують і пізнають навколишній світ. Роблять вони це своїми руками. Отже, розвиваючи навички великої та дрібної моторики, а також попередні навички письма (так звані, графомоторні навички), ви зможете тим самим підготувати дитину до наступного кроку – освоєння письма. 
категория: .jpg)
.jpg)
Наше сьогодення вносить дуже багато змін до життя кожного Українця. Робота з дітьми із контингенту внутрішньо переміщених осіб вимагає найбільшої уваги. .jpg)