Комунальний заклад

Звертаємо вашу увагу на те, що вживання грибів у їжу дітьми заборонено санітарними службами та дієтологами!

 Але  якщо ви  вирушили в ліс за грибами, пам’ятайте:

Порада1

За особливостями будови шляпки гриби поділяються на дві групи:

- трубчасті (нижня частина шляпки пронизана вузенькими трубочками);

- пластинчасті (нижня частина шляпки вкрита бахромою вузеньких пластинок, що радіально розходяться від ніжки до краю шляпки).

Збирайте та використовуйте в їжу лише трубчасті гриби.Серед них немає справжніх отруйних грибів. Зустрічаються зрідка неїстівні через гіркий смак або жорстку м’якоть, або ж умовно отруйні, котрі втрачають свої небезпечні властивості, якщо гриби прокип’ятити не менше 3-х разів по 10 хвилин, кожного разу виливаючи відвар.Це правило не стосується смертельно отруйних грибів, отрута яких не руйнується ні при тепловій, ні при іншій кулінарній обробці.

Запам’ятайте! Практично всі отруйні гриби є пластинчастими грибами.

Порада 2.

Не збирайте гриби старі, з підгнившими ніжками та шляпками, ошкоджені комахами та червами!У таких грибах при загниванні, пошкодженні, відмиранні накопичуються отруйні речовини.Врахуйте, що псування грибів з появою в них отруйних властивостей трапляється і при довготривалому зберіганні їх у холодильнику.Проварюйте зібрані гриби в той самий день, коли їх збирали. Не їжте їх сирими.

Порада 3.

Не збирайте гриби, що ростуть біля шосейних доріг і в міських скверах, парках, поблизу промислових підприємств, балках.Гриби мають властивість активно накопичувати у собі поглинені із ґрунту або повітря тяжкі метали, особливо свинець, що викидають в атмосферу автомобільні двигуни, радіоактивні елементи.

Порада 4.

Не користуйтесь так званими «народними» способами розпізнавання отруйних грибів та їстівних (почорніння срібної ложечки, скисання молока, побуріння опущених у відвар головок цибулі та часнику). Це не збереже вас від отруєння грибами.Вчіться розпізнавати смертельно отруйні гриби по їх зовнішньому вигляду, відрізняти їстівні гриби від їх «двійників», тобто від схожих на них отруйних грибів.Найнебезпечніший смертельно отруйний гриб – бліда поганка, котру часто плутають із їстівним грибом шампіньйоном (відомий в області під назвою печериця), а також сироїжкою, зеленушкою.

Ознаки отруєння дикорослими грибами:

1. головний біль,
2. запаморочення,
3. загальна слабкість,
4. спрага,
5. нудота,
6. блювота,
7. пронос із кров’ю, який супроводжується біллю у животі.

Якщо після вживання дикорослих грибів спостерігаються ці ознаки – негайно звертайтеся до лікаря!

 Перша допомога при отруєнні грибами:

1) негайно звернутися за медичною допомогою або відправити потерпілого в лікарню;

2) щоб не допустити всмоктування отрути, потрібно якомога швидше промити шлунок, для чого хворому дають пити солону воду (підряд 3-4 склянки), а потім, механічно подразнюючи пальцем глотку, викликати блювання. Цю процедуру повторюють кілька разів, поки промивні води не стануть чистими;

3) після цього хворому рекомендується давати холодний міцний чай, каву або молоко. До огляду лікарем хворого не слід годувати, не можна давати спиртних напоїв, тому що вони сприяють всмоктуванню отрути в організм;

4) для з’ясування причин отруєння слід зберігати залишки нез’їдених грибів, невикористані сирі гриби та їх очистки, а також блювотні маси і передати для аналізу медичному працівникові, який прибув для надання медичної допомоги.

Шановні батьки! Здоров’я ваших дітей - у ваших руках! Бережіть його! Не експериментуйте!

Ви  відповідаєте за життя та здоров’я дитини!

1. Пам’ятайте: дитина не може впоратися з булінгом самостійно! Діти зазвичай не розповідають про насилля батькам, тому важливо навчитися розпізнавати ознаки булінгу.
2. Щодня розмовляти з дитиною про її справи в школі. Це кілька хвилин на день про те, як і з ким дитина проводить час у школі, що відбувається дорогою додому тощо. За розмовою спостерігати за настроєм дитини. За можливості відвідувати дитину у школі, зустрічати її зі школи.
3. Розвивати здорову звичку боротьби з хуліганством і нетерпимість до залякувань. Ваші діти повинні знати, що це ненормально залякувати чи стояти осторонь, коли ображають іншого. Навчити дитину просити про допомогу дорослих і не боятися розповідати про знущання. Пояснити, що вам (батькам) можна довіряти і ви допоможете у будь-якій ситуації.
4. Навчити дитину правильно користуватися Інтернетом, соціальними мережами. Пояснити, що таке кібербезпека і як протистояти кіберзалякуванню. Установити ліміт часу роботи в мережі.
5. Бути прикладом доброти і лідерства для своєї дитини. Кожного разу, коли ви говорите з іншою особою образливим тоном, ви вчите дитину знущанню. Важливо вчити дитину робити добро і проявляти співчуття. Це запорука хороших стосунків з однолітками.
6. Якщо ваша дитина вже стала жертвою шкільного булінгу, за жодних умов не можна ігнорувати чи замовчувати виявлені факти жорстокої поведінки над дитиною. Рекомендовано повідомити в усній чи письмовій формі про насилля адміністрацію навчального закладу.

Бути першокласником непросто, адже початок навчання в школі – це новий етап в житті, причому не найпростіший. І завдання батьків – допомогти дитині подолати цей період з мінімальним дискомфортом. У цій статті ви знайдете кілька порад батькам першокласників.

Як слід поводитися батькам першокласників? Що потрібно робити, і чого робити не слід?

По-перше, постарайтеся не нервувати при дитині або хоча б не показувати, що ви нервуєте. Звичайно, ви хвилюєтеся, і це природно. Але ваше хвилювання передається дитині (а діти часто набагато краще дорослих вловлюють емоції), і навіть якщо дитина не боялася школи – вона почне це робити.

По-друге, по можливості не критикуйте при дитині його вчителя. Зрозуміло, ідеальних вчителів не буває. Але для першокласника вчитель – це другий авторитет після батьків (а іноді і перший), і він дуже болісно переживає ситуацію, в якій йому доводиться приймати чиюсь сторону. Якщо у вас є питання чи претензії до вчителя – вирішуйте їх особисто з ним, не посвячуючи в них дитину. Точно так само не варто обговорювати при дитині фінансові питання, пов’язані зі школою.

По-третє, не будьте байдужі. Деяким батькам першокласників здається, що все, що відбувається в школі – турбота вчителів. Але це ж ваша дитина! Цікавтеся його успіхами і невдачами, спілкуйтеся з учителем не тільки на батьківських зборах раз на півроку, а й віч-на-віч, не чекаючи, поки він сам вас викличе. Батьки і школа виховують дитину не «позмінно», а разом.

Але при цьому не варто розмовляти з учителем при дитині, особливо якщо дитина в чомусь провинилася. Ситуація «двоє дорослих на одну дитину» тільки ще більше посилить стрес першокласника. Вислухайте обидві сторони окремо, а вже потім робіть висновки. Навіть якщо правий вчитель, не тисніть на дитину, не влаштовуйте йому прочухана. Постарайтеся бути м’якими і дипломатичними.

Батькам першокласників нерідко здається, що першого вересня дитина різко стає дорослою. Зрозуміло, навчання в школі передбачає певну відповідальність, яку дитина повинна вчитися на себе брати. Але не варто думати, що вона перестає мати потребу у вашій любові й ласці – навпаки, в перші кілька днів навчання ваша підтримка потрібна йому навіть більше, ніж зазвичай.

Також батькам першокласників варто пам’ятати, що дитині важко дається не тільки перший місяць-півтора навчання. Протягом навчального року є кілька «критичних» періодів, в які працездатність знижується, а стомлюваність зростає. Це кінець другої чверті перед зимовими канікулами, перший тиждень після зимових канікул і середина-кінець третьої, найдовшою, чверті. Це, до речі, стосується не тільки першокласників, а й школярів інших вікових груп, просто першокласники найбільш гостро це переживають.