Комунальний заклад

Бути першокласником непросто, адже початок навчання в школі – це новий етап в житті, причому не найпростіший. І завдання батьків – допомогти дитині подолати цей період з мінімальним дискомфортом. У цій статті ви знайдете кілька порад батькам першокласників.

Як слід поводитися батькам першокласників? Що потрібно робити, і чого робити не слід?

По-перше, постарайтеся не нервувати при дитині або хоча б не показувати, що ви нервуєте. Звичайно, ви хвилюєтеся, і це природно. Але ваше хвилювання передається дитині (а діти часто набагато краще дорослих вловлюють емоції), і навіть якщо дитина не боялася школи – вона почне це робити.

По-друге, по можливості не критикуйте при дитині його вчителя. Зрозуміло, ідеальних вчителів не буває. Але для першокласника вчитель – це другий авторитет після батьків (а іноді і перший), і він дуже болісно переживає ситуацію, в якій йому доводиться приймати чиюсь сторону. Якщо у вас є питання чи претензії до вчителя – вирішуйте їх особисто з ним, не посвячуючи в них дитину. Точно так само не варто обговорювати при дитині фінансові питання, пов’язані зі школою.

По-третє, не будьте байдужі. Деяким батькам першокласників здається, що все, що відбувається в школі – турбота вчителів. Але це ж ваша дитина! Цікавтеся його успіхами і невдачами, спілкуйтеся з учителем не тільки на батьківських зборах раз на півроку, а й віч-на-віч, не чекаючи, поки він сам вас викличе. Батьки і школа виховують дитину не «позмінно», а разом.

Але при цьому не варто розмовляти з учителем при дитині, особливо якщо дитина в чомусь провинилася. Ситуація «двоє дорослих на одну дитину» тільки ще більше посилить стрес першокласника. Вислухайте обидві сторони окремо, а вже потім робіть висновки. Навіть якщо правий вчитель, не тисніть на дитину, не влаштовуйте йому прочухана. Постарайтеся бути м’якими і дипломатичними.

Батькам першокласників нерідко здається, що першого вересня дитина різко стає дорослою. Зрозуміло, навчання в школі передбачає певну відповідальність, яку дитина повинна вчитися на себе брати. Але не варто думати, що вона перестає мати потребу у вашій любові й ласці – навпаки, в перші кілька днів навчання ваша підтримка потрібна йому навіть більше, ніж зазвичай.

Також батькам першокласників варто пам’ятати, що дитині важко дається не тільки перший місяць-півтора навчання. Протягом навчального року є кілька «критичних» періодів, в які працездатність знижується, а стомлюваність зростає. Це кінець другої чверті перед зимовими канікулами, перший тиждень після зимових канікул і середина-кінець третьої, найдовшою, чверті. Це, до речі, стосується не тільки першокласників, а й школярів інших вікових груп, просто першокласники найбільш гостро це переживають.

1. Демонструйте любов до дитини не залежно від її успіхів в школі. Вона має відчувати, що дорога вам завжди, не зважаючи на те, чи збігаються її шкільні досягнення з вашими уявленнями й вимогами. Таке ставлення допоможе сформувати в дитини стійку позитивну самооцінку на все життя.

2. Полюбіть школу, в яку ви віддали свою дитину. У жодному разі не можна дозволяти собі некоректних коментарів про школу та її вчителів, особливо в присутності дитини. Дитині важко одразу сприймати авторитет вчителя. Тому якщо батьки підтримуватимуть педагога, дитині буде набагато легше ввійти в нову життєву ситуацію.

3. Говоріть з дитиною щодня про всі дрібниці, про складні і приємні події, про її відчуття, про шкільне життя.

4. Ураховуйте побажання дитини. Адже до школи йде вона, а не ви. Тож варто дослухатися, який портфель, ручку, папку хоче дитина, необхідно зробити вибір із декількох варіантів відповідно до ваших фінансових можливостей.

5. Навчайте дитину висловлювати свої думки, переказувати оповідання, мультфільми.

6. Показуйте, що ви задоволені здобутками своєї дитини, уникайте підкреслення її невдач.

7. НІКОЛИ не порівнюйте з іншою дитиною, краще порівнювати з її попередніми успіхами, досягненнями («Вчора ти дуже добре впорався із поставленим завданням»).

Ваша дитина цього року йде до першого класу?         

Ви заздалегідь підготувалися – купили всі необхідні приладдя, зібрали гардероб, обрали портфель.

А чи підготували ви дитину до нових змін у її житті?

Я не сумніваюся в тому, що ви говорили дитині про те, що незабаром вона стане учнем, а її розпорядок дня зміниться. Та мало хто з батьків готує дитину до школи, розповідаючи про свої шкільні роки. Такі розповіді є дуже корисними для дитини. Вони допоможуть їй краще уявити шкільне життя і швидше до нього пристосуватися. Ви скажете, що багато чого забулося, адже минуло стільки років. Пропоную згадати. До сьогодні школа була для вас етапом вашого життя, що давно минув. Настав час пригадати все. Дістаньте старий шкільний альбом, фотографії вашого першого класу. Пригадайте всіх зображених на цих фото, їхні імена, першу вчительку, з ким ви перший раз сиділи за партою. Спробуйте пригадати свої відчуття, коли вперше збиралися до школи, як звикали до нового колективу, з ким здружилися. Відновіть у пам′яті спогади про приємні та прикрі випадки. Незабаром схожі відчуття доведеться пережити вашій дитині. Тепер спробуйте дібрати слушний момент і поговоріть з дитиною.

Почніть з альбому. Не поспішайте і дайте час дитині розглянути фотографії спочатку без ваших коментарів. Можливо у малюка постануть якісь запитання. А потім почніть розповідь про те, як ви вперше ступили на поріг школи. Розкажіть, чого ви боялися, через що хвилювалися і чому раділи. Напевно ви пригадаєте якісь кумедні або смішні пригоди з першого класу. Дитині буде цікаво про них послухати. Це наблизить дитину до школи, позбавить страху перед навчанням. Тут важливо не захопитися метою показати школу лише у кращому світлі. Намагайтеся говорити правду, не прикрашайте і не вигадуйте. Ніхто у школі не був ідеальним учнем і не відрізнявся лише зразковою поведінкою. Негаразди, поразки і перемоги траплялися в усіх. Розкажіть дитині усе, як було насправді.

Якщо після вашої розмови в малюка постане безліч запитань, будьте певні, зацікавленість ви вже викликали. А це означає, що інтерес до навчання перешкоджатиме виникненню страху перед школою, що позитивно впливатиме на засвоєння шкільного матеріалу.