Прості поради, які допоможуть дитині із заїканням швидше впоратися зі своєю проблемою
Якщо ваша дитина стала заїкатися через сильний переляк або інші чинники, не варто постійно поправляти малюка і всю увагу акцентувати на цій проблемі. Логопеди дають батькам чіткі рекомендації про те, як найефективніше впоратися з проблемою заїкання в дитини:
1. Ваше завдання – зупинити заїкання на наявному рівні, запобігти його подальшому розвитку й подбати про те, щоб дитина якомога більше розмовляла.
2. Не показуйте дитині, що ви засмучені через її заїкання.
3. Дбайте про здоров'я дитини: якісний сон і харчування, дотримання встановленого розпорядку дня.
4. Спостерігайте за дитиною, коли вона розмовляє. Показуйте своїм виглядом, що ви цікавитеся тим, що вона говорить, а не тим, як вона це робить.
5. Утримайтеся від того, щоб навчати дитину певних прийомів (таких, як глибоке дихання, клацання пальцями, махи руками).
6. Не змушуйте дитину говорити перед сторонніми людьми. Нехай дитина розмовляє стільки, скільки хоче сама.
7. Приймайте дитину такою, якою вона є. Не відштовхуйте її й не давайте їй приводу відчувати себе знехтуваною.
8. Не дозволяйте дитині уникати відповідальності. Вона повинна дотримуватися дисципліни нарівні з іншими дітьми.
9. Не підказуйте дитині й не перебивайте її. Дозвольте їй самій закінчувати фрази.
10.Стежте за емоційним станом дитини, коли вона заїкається в школі та вдома.
11.Хваліть дитину, коли вона говорить. Однак вона не повинна думати, що ви хвалите її за те, що вона не заїкається. Хваліть її за те, що вона говорить, а не за те, як вона це робить.
12.Заохочуйте різні заняття й хобі дитини. Давайте їй позитивний зворотний зв'язок і підтримку.
13.Не квапте дитину, коли вона говорить, і не вказуйте, як потрібно розмовляти.
14.Спілкуйтеся з дитиною в спокійній, розслабленій манері. Покажіть їй приклад спокійного, довірливого, повільного спілкування.
15.Уникайте фраз типу: «Думай, перш ніж говорити», «Говори повільніше (або швидше)», «Почекай, перш ніж говорити» та інших.
16.Не радьте дитині розмовляти простими словами – це тільки переповнить її страхом використовувати складні слова та фрази.
17.Заохочуйте спілкування дитини вдома та в школі.
18.У спілкуванні з дитиною ніщо не замінить любові, розуміння й терпіння.
19.Починаючи з раннього віку, вводьте мовленнєву практику в заняття, які приносять дитині задоволення. Розмовляйте з нею в приємній манері. Наприклад, гойдаючи або тримаючи дитину на руках, говоріть з нею про те, що сталося протягом дня.
20.Ініціюйте спонтанне спілкування з дитиною під час ігор.
21.На власному прикладі навчіть дитину висловлювати свої почуття вербально й невербально.
23.Дозвольте дитині зупинятися та знову починати говорити, коли вона заїкається.
24.Постарайтеся поводити себе однаково, коли дитина заїкається й коли розмовляє нормально.
25.Спокійно сприймайте той факт, що в дитини іноді можуть виникати ускладнення з мовленням, особливо якщо її це теж турбує. Проста фраза: «Я бачу, тобі важко говорити» зніме напругу, тому що дитина побачить, що ви ставитеся до цього спокійно.
26.Не використовуйте слово «заїкання», коли говорите про манеру мовлення з дитиною або з кимось у її присутності. Краще використовуйте описові фрази, наприклад, «ускладнення вимови», «уривчасте мовлення» тощо. Але якщо дитина сама називає свій розлад «заїканням», уникати цього слова буде неприродно.
27.Не змушуйте дитину розмовляти у дні, коли в неї посилюються напади заїкання.
28.Коли дитина заїкається, повторіть її фразу. Це дасть зрозуміти, що ви її чуєте, і дозволить запам'ятати правильну вимову.
29.Відкрито говоріть з дитиною про заїкання, якщо вона цього хоче, але не акцентуйте на цьому увагу.
30.Не можна уникнути неприємних подій, таких як хвороби, неприємні ситуації й конфлікти. Однак пам'ятайте, що вони можуть призвести до розладів мовлення дитини.
31.Якщо брати або сестри дражнять дитину із заїканням, батькам потрібно втрутитися. Поговоріть з ними, коли дитина не бачить і не чує. У дитини більше шансів упоратися з заїканням, якщо друзі, сусіди та знайомі не критикують її.
32.Коли в дитини посилюються напади заїкання, постарайтеся дати їй більше позитивного досвіду спілкування. Говоріть з нею разом, дозвольте їй співати, читати, декламувати дитячі вірші тощо.
33.Батькам потрібно дати дитині позитивний приклад спілкування в спокійній манері. Не ставте дитині занадто високих вимог.
34.Уважно слухайте дитину, коли вона говорить з вами.
35.Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати дитину в часі. Розмовляйте з нею повільно та спокійно. Не перебивайте дитину – так вона буде відчувати, що повинна говорити швидше, а це погіршить ситуацію.
36.Заохочуйте ситуації, коли дитина спонтанно розмовляє з вами під час ігор тощо. Встановлюйте з нею візуальний й тактильний контакт, посміхайтеся їй, використовуйте дотик.
37.Спілкуйтеся з дитиною під час цікавих занять, таких як похід до зоопарку, в парк атракціонів, музей. Обговорюйте під час прогулянки побачене.
38.Батьки повинні допомогти дитині не відчувати сорому з приводу власного заїкання. Можна іноді самим імітувати легке заїкання, щоб дитина зрозуміла, що у всіх іноді трапляються розлади мовлення.
39.На розлади мовлення впливає безліч факторів, на які ані діти, ані дорослі не можуть вплинути. Тому ніхто не має права засуджувати дитину за те, що вона заїкається.
40.Діти із заїканням практично нічим не відрізняються від інших дітей. Тому не потрібно вважати їх недостатньо розвиненими або такими, які мають певне захворювання просто тому, що вони заїкаються.
41.У заїкання немає нічого «поганого» чи «неправильного».
42.Заїкання – складна проблема, її вирішення потребує допомоги. Зверніться до логопеда, який спеціалізується на даній проблемі.
43.Заїкання – це проблема, з якою можна впоратися. Зверніться по допомогу до фахівців і не втрачайте надії.
Наше сьогодення вносить дуже багато змін до життя кожного Українця. Робота з дітьми із контингенту внутрішньо переміщених осіб вимагає найбільшої уваги.
Сам факт переїзду виступає дестабілізуючим чинником і тягне за собою певні незручності. Зміну соціального оточення, клімату, правового поля і так далі. На новому місці дітям необхідно зорієнтуватися в навколишньому його середовищі – встановити соціальні зв'язки (дружні, ділові стосунки з сусідами і т.д.),
Однак частина проблем не означає, що процес приживлюваності дитини на новому місці буде благополучним. Виникає багато проблем як психологічних так і мовленнєвих. І посприяти або допомогти у вирішенні цих проблем може фахівець.
Зачасту основною проблемою є переляк, що несе за собою певні мовленнєві порушення.
Переляк здатний кардинально змінити поведінку дитини. З допитливого і товариського, він може перетворитися на замкнутого, мовчазного, і настороженого. Іноді можлива поява заїкання.
Щоб зуміти допомогти своїй дитині в скрутну хвилину, потрібно навчитися діяти абсолютно за іншим сценарієм. Ось приблизний перелік правил поведінки з дитиною, він невеликий, запам'ятати і взяти його собі на озброєння буде зовсім нескладно.
- Не ігноруйте переляк, не занижуйте цінність події для дитини.
- Ні в якому разі не соромте дитину за неправильну вимову певних слів, за її заїкання і не висміювайте, особливо при сторонніх.
- Якщо побачите, що малюк сильно наляканий, моментально зверніть увагу на нього - заспокоюйте, цілуйте, міцно-міцно обіймайте.
- Нехай дитина плаче, якщо це потрібно, не зупиняйте, не заговорюйте, дайте виплакатися, просто будьте поруч і показуйте йому свою любов.
- Після того, як дитина заспокоїться самостійно, поговоріть з нею тихим та спокійним голосом, оцініть мовлення дини.
- Після того, як побачите, що дитина повністю оговталась вся від переляку, запропонуйте їй звернутися до спеціаліста, розкажіть що це буде весело та корисно, адже логопедична робота це не тільки навчання, а й велика кількість цікавих ігор та можливість пограти в щойно придумані вправи.
Мета даної практики - дати малюкові новий досвід, в якому не буде ні страху, ні негативу, тільки вже в режимі реального часу.
- Не забудьте похвалити дитину за те, що виявилася такою сміливою, кмітливою!
Батьки! Не нехтуйте відчуттями своїх дітей. Приділяйте якомога більше уваги, спілкуйтеся з ними, та своєчасно звертайтеся до спеціалістів. Нехай все у вас буде добре!
Опанування грамоти можна назвати одним з найбільш важливих етапів підготовки до 1 класу. Попри те, що вміння читати не є обов'язковим для першокласників, цю навичку все ж краще розвинути ще до школи. Знання основ грамоти суттєво полегшить роботу з підручниками та навчальними посібниками, а також допоможе швидше влитися в навчальний процес.
Розуміючи все це, батьки намагаються скоріше навчити своїх дітей читати: змушують їх зубрити алфавіт, складати букви в склади, читати слова повністю. Однак не завжди просте заучування матеріалу приносить бажаний результат. Набагато ефективніше показує себе навчання читання дошкільнят саме в ігровій формі.
З ЧОГО ВАРТО ПОЧИНАТИ НАВЧАННЯ ЧИТАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ?
Перед тим, як порівнювати переваги та недоліки різних підходів до опанування грамоти, потрібно зрозуміти, з чого повинен складатися цей процес. Розглянемо його на прикладі класичного або, як його ще називають, звукового методу, який використовується в сучасних загальноосвітніх школах. В його основі лежить послідовне і поступове вивчення матеріалу з переходом від простих тем до більш складних:
введення такого поняття, як «звук». На цьому етапі учні усно ділять слова на звуки, вчаться їх розрізняти.
вивчення алфавіту. Діти поступово запам'ятовують зображення і вимову кожної окремої літери, після чого вчаться читати з'єднуючи літери у склади.
поділ на склади. Тепер малюкам потрібно поліпшити навички роботи з текстом, навчитися розділяти слова на склади і читати їх.
швидке читання. Після освоєння складового етапу дітям потрібно навчитися читати слова повністю, а потім і цілими фразами.
ПОПУЛЯРНІ МЕТОДИКИ
Важливо пам'ятати, що всі перераховані етапи включені саме в класичну методику. Інші ж програми можуть істотно від неї відрізнятися. Так, наприклад, методика навчання читання в основі якої представлено читання одразу по складах замість того, щоб навчити дітей з'єднувати букви в склади, які також є поєднаннями букв, але побудовані за іншим принципом.
Попри те, що ця програма має масу прихильників, більшість педагогів початкових класів не рекомендує її для занять з дошкільнятами. Якщо малюки звикли читати складами, та не розуміють, як складати букви у склади, їм складніше буде перевчитися. Адже складовий розбір є однією з важливих тем шкільної програми.
Аналогічно ставляться вчителі й до навчання за картками Домана. Цей метод дозволяє малюкам навчитися читати слова повністю, оминаючи звуковий, буквений і складовий етапи. З огляду на те, що опанування грамоти розглядається саме як підготовка до школи, все ж краще використовувати для занять послідовні програми.
ЧОМУ ВЧИТИ ДІТЕЙ У ГРІ ПРАВИЛЬНО?
Перед тим, як вибрати методику, потрібно оцінити рівень знань дитини і переконатися в тому, що їй буде цікаво займатися. Саме від залученості учня в освітній процес багато в чому буде залежати ефективність таких тренувань.
На відміну від дорослих, діти використовують свої прийоми для пізнання навколишнього світу, і одним з таких методів є гра. Через неї вони швидше і якісніше засвоюють знання, а тому саме ігровий формат рекомендується для занять з дошкільнятами.
Опанування грамоти у формі гри також значно результативніше, ніж звичайне заучування матеріалу. Граючи, дитина комунікує з педагогом, розвиваючи своє усне мовлення і краще запам'ятовуючи інформацію. Їй цікаво займатися, оскільки таке проведення часу має не тільки навчальний, а й розважальний характер.
.jpg)
категория: .jpg)
Наше сьогодення вносить дуже багато змін до життя кожного Українця. Робота з дітьми із контингенту внутрішньо переміщених осіб вимагає найбільшої уваги. .jpg)
Опанування грамоти можна назвати одним з найбільш важливих етапів підготовки до 1 класу. Попри те, що вміння читати не є обов'язковим для першокласників, цю навичку все ж краще розвинути ще до школи. Знання основ грамоти суттєво полегшить роботу з підручниками та навчальними посібниками, а також допоможе швидше влитися в навчальний процес..jpg)