Дитина оглушує дзвінкі звуки? Замість [зима] вимовляє [сима], замість [дім] вимовляє [тім], замість [вовк] вимовляє [фофк]? Такі спотворення звуків вимагають обов’язкової корекції.
Дзвінкі та глухі приголосні звуки складають пари ([п- б], [т - д], [с - з], [ш - ж] тощо). Глухі звуки творяться лише за допомогою шуму. Дзвінкі приголосні звуки творяться за допомогою голосу і шуму. Інколи з тієї чи іншої причини діти можуть оглушувати дзвінкі звуки.
Під час вимови дзвінких звуків включається в роботу голосовий апарат дитини. Тому увагу дитини під час постановки дзвінких звуків слід спрямовувати на відчуття вібрації голосових зв’язок.
Постановка звуків буде описуватись на прикладі постановки звука [з]
Спосіб І. Постановка дзвінких звуків за показом артикуляції.
1.Поясніть дитині, що у деяких звуків є пари («друзі»): у глухого звука [т] (сором’язливого, тихого) є дзвінка пара – звук [д] (друг-бешкетник, галасливий), у глухого звука [с] є дзвінка пара – звук [з] тощо.
2.Дитина спершу повинна вимовити відповідний парний глухий звук (у нашому випадку це – звук [с]).
3.Покажіть дитині, як цей звук вимовити з голосом. При цьому зверніть увагу на те, що органи артикуляції (губи та язик) залишаються в тому ж положенні, що й під час вимови звука [с].
4.Повідомте дитині, що для того, щоб звук вийшов дзвінким, необхідно навчитись «гудіти горлом». Нехай дитина покладе свою долоню вам на горло, а ви дайте їй відчути, як вібрують («дзвенять») голосові зв’язки під час вимови дзвінкого звуку, і як «мовчать» під час вимови глухого звуку.
5.Якщо у дитини є пари звуків, які вона вимовляє правильно (наприклад, [п – б]), дайте їй відчути вібрацію голосових зв’язок на собі – нехай поклаже свою долоню собі на горло. При цьому глухий звук слід вимовляти якомога тихіше, а дзвінкий – якомога голосніше.
6.Потім запропонуйте дитині дуже тихо вимовити, майже пошепки, вимовити звук [с] і показати, як повинен на звучати його дзвінка пара – звук [з], включивши в роботу голосові зв’язки.
7.Після того, як дитина правильно вимовить звук [з], необхідно закріпити його вимову у складах [за], [зе] тощо.
8.Після того, як звук [з] буде автоматизований, необхідно провести ще один етап логопедичної роботи - диференціацію глухих і дзвінких звуків (у нашому випадку звуків [с - з]).
9.Якщо ви займаєтесь постановкою м’яких дзвінких звуків, для зразку показу артикуляції обирайте м’які їх пари ([п' - б'], [ф' - в'], [с' - з']).
Спосіб ІІ. Постановка дзвінких звуків від звука [м].
1.Запропонуйте дитині довготривало і максимально дзвінко (гучно) вимовляти звук [м]. Можна також контролювати дзвінкість вимови долонею дитини.
2.Далі необхідно переривати вимову звука [м] промовлянням звука [с] – «вставляти» звук [с] у протяжно вимовлений звук [м]. Спершу покажіть це на собі, а далі попросіть дитину повторити за вами. Між звуками [м] і [с] не повинен з’являтись ніякий призвук голосного звука (наприклад, [мммес] чи щось подібне).
3.В результаті тренувань у дитини повинне з’явитись звукосполучення [мз] ([мзмзмзмзмз]).
4.Для підсилення дзвінкості вимови необхідно ще дзвінкіше та гучніше «протягувати» звук [м].
5.Зверніть увагу дитини, що після звука [м] вона вимовляє вже не звук [с], а інший звук, схожий, але вже дзвінкий звук [з]. Нехай вслухається в його звучання і поступово починає вимовляти його окремо.
6.Наступний етап – автоматизація звука [з] .
7.Пам'ятайте також про не менш важливий етап логопедичної роботи - диференціацію звуків (у нашому випадку звуків [с - з]).
8.Замість звука [м] також можна використовувати звук [б]. Його не можна протягнути, як звук [м]. Тому необхідно швидко, гучно і дзвінко повторювати звукосполучення [бс]. З часом буде утворюватись звукосполучення [бз]. Подальші дії – як зі звуком [м].
Проводьте заняття з виправлення вимови регулярно! Якщо після тривалих тренувань не вдається досягти позитивного результату, зверніться за консультацією до логопеда!
Дитина пізнає світ передусім за допомогою органів чуття: розглядає його та прислухається до розмаїття звуків, досліджує на дотик, на смак, на запах. Взаємодія з оточенням неможлива без рухової діяльності дитини. Чим більше дитина рухається, тим активніша її пізнавальна діяльність, тим повніший та інтенсивніший її розвиток.
Науково доведено, що від розвитку дрібної моторики прямо пропорційно залежать розвиток інтелекту, мовлення, уваги, уяви, пам’яті, зорових аналізаторів. Навички дрібної моторики допомагають дитині обстежувати, аналізувати, порівнювати, класифікувати навколишні предмети й відповідно краще розуміти світ, у якому вона живе.
У дитинстві, коли активно формуються мовленнєві зони, надзвичайно важливий вплив на їхній подальший розвиток мають імпульси, що надходять від пальців рук до кори головного мозку та стимулюють мовленнєву й розумову діяльність. Ще більше, прості рухи кистей допомагають зняти загальне напруження, що сприяє покращенню вимови звуків, побудові логічно правильних, семантично зв’язних висловлювань.
Саме тому тренування пальців рук, розвиток дрібної моторики — необхідний стимул інтенсивного розвитку мовлення дитини, і воно набуває особливого корекційного значення в роботі з дітьми. Різноманітні вправи та завдання для пальчиків не тільки сприяють розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дитини, а й допомагають організувати діяльність дитини впродовж дня, відволікти, розвеселити, забезпечити психологічний комфорт.
Дитина картавить, а логопед відправив вас до стоматолога?
Нічого дивовижного.
Проблему потрібно вирішувати комплексно.
Загальновизнаним є факт негативного впливу аномалій зубощелепного апарату на мовленнєвий розвиток дитини. Насамперед, мова йдеться про дітей з так званими малими анатомічними аномаліями артикуляційних органів до яких відносять :
деформації прикусу (по сагітталі та трансверзалу),
мікро та макроглоссію (від грец . glossa - Мова );
« готичне » або плоске піднебіння і т.д.
Другу, більше складну групу складають діти з уродженими незрощенням верхньої губи та/ або піднебіння.
Відхилення у розвитку щелепно-лицьової області викликані в основному неправильним розподілом м'язового тиску при жуванні, ковтанні, мовотворенні та диханні (аденоїди, алергія).
Результати досліджень підтверджують той факт, що у випадку невчасного звернення батьків , розкоординованості у роботі основних фахівців-медиків , які забезпечують безпеку або відновлення анатомічної цілісності основних артикуляційних зон, надзвичайно ускладнює процес формування мовного розвитку дитини як у часі , так і у змісті . Чим пізніше починає свою роботу ортодонт або хірург -стоматолог – тим гірше можуть бути результати логопедичної корекції . Оскільки сензитивний ( сприятливий ) період розвитку мови у дитини – 2-3 роки . Отже , якщо в ранньому віці не запобігти дефектному розвитку щелепно-лицьовий області , ми безповоротно втрачаємо або значно гальмуємо можливість нормального розвитку всіх компонентів функціональною системи мови та мовлення. Чим , по суті , звужуємо траєкторію індивідуального розвитку дитини .
Особливо « небезпечним » або « надчутливим » до причин, що викликають порушення мови вважається вік дитини до трьох років, оскільки сприятливим для розвитку мовленнєвої діяльності ранній та переддошкільний вік дитини .
Згідно нормативним показниками розвиткулення:
- У 12 місяців дитина повиненна вимовляти перші слова ( більше 40), успішно пройшовши етап гулу і лепетного мовлення,
- у два роки у дитини повинні бути сформовані основні артикуляційні додавання та вимовлятися більше 100 слів, може бути коротка фраза;
- У три роки дитина повинна мати фонетично чисту вимову більшості звуків , вимовляти багатоскладові слова та володіти зв'язною вимовою в межах 1000 слів .
Грунтуючись на сучасних психолінгвістичних засадах розуміння породження мови та спираючись на власні дослідження , сьогодні важливо дотримуватися тієї точки зору , що зубощелепні аномалії при відповідних умовах зазвичай стають причиною порушень психофізіологічної основи розвитку фонетичної системи мови. Оскільки її сформованість насамперед припускає інтеграцію акустичного та кінестетичного (або рухового) аналізатора . Тільки за такої умови акустичний та артикуляційний образи звуків мови , доповнюючи один одного, асоціюються разом та забезпечують нормативне звучання всіх звуків.
В іншому випадку, тривале існування дефектного артикуляційного укладу ( артикулеми ) внаслідок порушень у будові артикуляційних органів або зубощелепної системи призводить до формування стійкого викривленого кінестетичного відчуття роботи артикуляційних органів і тоді у відповідних центрах кори головного мозку дитини поступово закріплюються неправильні рухові програми на завжди . Саме тому на слух ми сприймаємо цей звук як неприродний і незрозумілий .
Враховуючи особливості розвитку дітей із вродженими або набутими дефектами щелепно-лицьової області , не залишає сумнівів наявність у них більше тяжких порушень однієї або кількох позицій одночасно , що , безумовно, може призводити до різних варіантів порушеного психомовленнєвого розвитку .
Вищезгадане , безумовно , підтверджує гостру необхідність раннього логопедичного супроводу такої дитини та сім'ї , яка її виховує у тісній співпраці з лікарями -стоматологами в одній команді.
Тож, підведемо підсумки.
Першою справою пацієнти йдуть до логопеда, бо батьки чують порушення мовлення - неправильна вимова букв, звуків .
Але проблему важливо вирішувати у комплексі.
Причина може також мати стоматологічний або неврологічний характер.
Тому потрібно спостереження кількох спеціалістів .
Чинники , що негативно впливають на розвиток мовлення дитини :
1. Зубощелепні аномалії :
• Коротка вуздечка язика - неправильна вимова звуку "р"; • Часткове або повне зрощення язика з дном порожнини рота – порушення функції жування та ковтання ;
• Ущелини губи , твердого або м'якого піднебіння – дитина каже "в ніс ", порушені звуки "л, р, с";
• Рання втрата молочних або постійних зубів - порушення дикції та вимови шиплячих звуків ;
• Аномалії прикусу .
2. Шкідливі звички :
• інфантильний тип ковтання – викликає напруга м'язів кутів рота та підборіддя (симптом "наперстка");
• ротове дихання ;
• ссання пальця ;
• прикушування щік , губ, язика .
3. ЛОР- захворювання .
4. Вроджені зубощелепні аномалії .
5. Неправильно підібрана соска для пляшечки при штучному вигодовуванні може надавати надмірний тиск на альвеолярні відростки та викликати порушення зростання щелеп.
категория: .jpg)
Дитина картавить, а логопед відправив вас до стоматолога? 
.