Сім’я та навчальний заклад – два важливі, тісно взаємопов’язані між собою інститути соціалізації дитини, в яких відбувається становлення та формування повноцінної гармонійної особистості. Саме потребами сьогодення продиктована необхідність якомога тісніше поєднувати родинне й суспільне виховання.
Вибір можливих форм та видів спільної роботи залежить від багатьох чинників: життєвої компетенції батьків, їх соціального та освітнього рівня, бажання співпрацювати. Педагогу слід враховувати сімейне оточення дитини, кількість дітей у родині та їхню стать, знати, чия роль у сім’ї є провідною (матері чи батька), повною чи неповною, благополучною чи ні є та чи інша родина, обов’язково звертати увагу на інтереси, запити, цінності, освітньо-культурний рівень, соціальне й матеріальне становище сімей, активніше залучаючи їх до участі у психологопедагогічному процесі спеціального навчального закладу, навчальновиховної та корекційно-розвивальної роботи зокрема.
Умовно можна виділити такі основні форми роботи вчителя-логопеда з батьками: індивідуальні, групові, колективні та масові.
Індивідуальні форми роботи здійснюються шляхом безпосереднього спілкування з батьками однієї дитини: виконання батьками завдань за зошитами індивідуальної роботи з дітьми, проведення бесід, консультацій для батьків, перегляд батьками індивідуальних занять учителя-логопеда, заповнення зошита взаємозв’язку.
Групові форми роботи проводяться з батьками у межах даної логопедичної групи: оформлення стендів для батьків, створення спеціальної логопедичної літератури, спільна підготовка до свят, проведення екскурсій (педагоги, батьки, діти), допомога батьків у підборі матеріалу для виготовлення логопедичних альбомів і наочних посібників, проведення анкетування, батьківських зборів, відкритих підгрупових та фронтальних занять, організація дискусій, створення усного батьківського журналу.
Колективні форми роботи здійснюються шляхом спілкування з батьками дітей усіх логопедичних груп навчального закладу: проведення анкетування, загальних батьківських зборів, колективних бесід, залучення батьків до вирішення проблемних ситуацій та завдань, презентацій науково-методичної та популярної літератури для батьків.
Масові форми роботи проводяться педагогами з батьками і дітьми всього навчального закладу: залучення батьків до підготовки, організації, участі у святах, іграх-розвагах, спортивних святах, вікторинах, семінарах-практикумах, круглих столах, конференціях, виїзних засіданнях, лекторіях за участю науковців, практичних психологів та медиків, працівників соціальних служб.
Стосунки вчителя-логопеда та батьків з перших днів знайомства мають будуватися на засадах відвертості та взаєморозуміння.
Залучення батьків до спільного корекційного процесу передбачає:
- єдність вимог до дитини;
- відповідальність за виконання домашніх завдань;
- постійне введення поставлених дітям звуків у мовлення;
- активну участь у всіх заходах для батьків.
Таким чином, ефективність корекційної роботи з виправлення мовленнєвих вад, гармонійний розвиток дитячої особистості багато в чому залежить від творчого співробітництва вчителя-логопеда з батьками, від вміло налагоджених професійних та особистісних відносин, чіткого та свідомого розуміння поставлених навчальновиховних і корекційно-розвивальних завдань. Тільки за умови активної та свідомої допомоги батьків фективність логопедичного впливу буде повнішою, глибшою та успішнішою.
1. Логопедичні пункти відкриваються районними, міськими органами державного управління освітою при відділах (управліннях) освіти, загальноосвітніх школах, дошкільних закладах.
Основним завданням логопедичних пунктів є надання корекційної допомоги дітям з вадами мовлення, усунення різних порушень усного і писемного мовлення, пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків.
У своїй діяльності працівники логопедичної служби керуються Законами України „Про загальну середню освіту”, „Про дошкільну освіту”, Положенням про логопедичні пункти системи освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України та іншими.
Районні (міські) учителі-логопеди з 1 до 30 вересня та з 1 до 30 травня проводять обстеження дітей дошкільних закладів та початкових класів для зарахування їх на логопедичний пункт. Інформація про кількість виявлених дітей з порушенням мовлення та зарахованих на логопедичний пункт подається в орган державного управління освітою, у віданні якого перебуває логопедичний пункт.
2. Прийом дітей до навчального закладу компенсуючого типу здійснюється керівником закладу протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, свідоцтва про народження дитини, направлення місцевого органу управління освітою, висновку ПМПК, медичної довідки, довідки дільничого лікаря про стан здоров'я дитини та епідеміологічне оточення, довідки про щеплення. Крім того, всім дітям з недорозвиненням мовлення рекомендовано мати висновок сурдолога.
До навчальних закладів для дітей з порушеннями мовлення зараховуються діти, які мають тяжкі мовленнєві розлади, ринолалію, заїкуватість, фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення при збереженому слусі та інтелекті.
Комплектування класів здійснюється за віковими ознаками з урахуванням характеру і рівня мовленнєвого недорозвинення. Наповнюваність класів для дітей з важкими порушеннями мовлення не повинна перевищувати 10 дітей, з фонетико-фонетичним недорозвиненням мовлення – 12 дітей.
Тривалість перебування дітей з порушеннями мовлення встановлюється ПМПК залежно від рівня та ступеня мовленнєвого порушення: із загальним недорозвитком мовлення та заїкуватістю - від зарахування до закінчення шкільного навчання.
У разі необхідності тривалість перебування може бути продовжено місцевими органами управління освітою з урахуванням висновку психолого-медико-педагогічної консультації.
3. Згідно з Положенням про логопедичні пункти системи освіти та Інструкцією про ділову документацію в навчальних закладах, затвердженою наказом Міністерства освіти України, вчителями-логопедами ведеться така документація:
·перспективний план корекційно-виховної роботи;
·картки мовного розвитку на кожну дитину;
·плани індивідуальної роботи, занять у підгрупах;
·книга аналізу результативності індивідуальної корекцїйної роботи з дітьми;
·витяги з протоколів ПМПК на кожну дитину;
·книга взаємозв’язку між логопедом, вихователем і вчителем;
·журнал обліку відвідування дітей-логопатів;
·графік роботи логопедів.
4. Безпосереднє керівництво і контроль за логопедичною роботою здійснюють органи державного управління освітою, у віданні яких перебувають логопедичні групи та пункти.
Навіть, якщо Ви мовчазні від природи всеодно говоріть з малюком. Дитина краще розуміє звернене до неї мовлення, якщо воно пояснює, що відбувається з нею і навколо неї. Тому супроводжуйте свої дії словами.
2. Зустріч поглядів
Озвучуйте будь-яку ситуацію - але тільки якщо Ви бачите, що дитина чує і бачить Вас. Не кажіть в порожнечу, дивіться їй в очі. Це особливо важливо, якщо дитина надмірно активна і постійно рухається.
Якщо малюк ще тільки лепече або говорить мало слів, намагайтеся, щоб він бачив Вашу артикуляцію.
Відомо, що діти дуже чутливі до інтонації; тому кожне слово, на яке падає логічний наголос, намагайтеся вимовляти якомога виразніше.
4. Те ж саме, але по-різному
Повторюйте багато разів одне і те ж слово. При повторенні фрази міняйте порядок слів:«Тато прийшов, прийшов наш тато»,«М'ячик впав, впав м'ячик». Це дозволяє дитині почути і краще зрозуміти, що фрази діляться на слова.
Але не перестарайтеся!!!
Не вживайте занадто довгих фраз. Не перевантажуйте дитину, пред'являючи їй відразу велику кількість незнайомих слів. Найчастіше самі говоріть те, що хочете почути: прості фрази з 2-3 слів, з паузою між словами.
5. Дуже важливо: гарний настрій
Намагайтеся вимовляти нове слово в емоційно-сприятливій ситуації. В таких умовах дитина краще навчається і вбирає нову інформацію набагато швидше, ніж в нейтральній або ж вемоційно-несприятливій ситуації.
6. Всі почуття - в союзі з промовою
Дуже важливо, щоб дитина, осягаючи щось нове, мала можливість не тільки бачити новий предмет, а й нюхати, мацати його тобто вивчати різними способами. Якщо Ви бачите, що дитина щось чіпає, з чимось грається, відразу ж назвіть цей предмет кілька разів - коротко, чітко, виразно.
7. Вчіть в іграх
Граючи, вчіть наслідувати (дві собачки гавкають, дві кішки нявкають; переклички «мяумяу»). Спеціально створюйте такі ігрові ситуації, де дитині знадобиться звуконаслідування або потрібно буде вимовити якісь слова для того, щоб гра відбулася. Зверніть увагу - спонукаєте не Ви, а ситуація.
8. Не випереджайте її бажань
Деякі батьки намагаються вгадати бажання своєї дитини, часто випереджаючи їх в той самий момент, коли вони тільки з'являються. У цьому випадку малюк втрачає необхідность промовляти що-небудь, досить просто подивитися, протягнути ручку… У такій ситуації є небезпека затримати мовлення дитини на стадії жестового спілкування. І хоча жест - теж спілкування, проте,не варто затримуватися на цьому рівні.
Поступово формуйте у малюка потребу говорити.
9. Розширюйте словник малюка
Дитина володіє словом на двох рівнях: розуміє його - це пасивний словник; промовляє це активний. Активний словник може бути ще зовсім малий. Але, якщо Ви поповнюєте ресурс розуміння, це обов'язково призведе до так званого лексичним вибуху. І в подальшому дитина перенесе в активний словник те, чого ви навчили її, розглядаючи разом картинки, читаючи книжки і коментуючи свої дії. Намагайтеся ввести в її пасивний словник назви речей, які оточують дитину (іграшки, кухонне приладдя, предмети побуту), назви речей та істот на картинках у книжках і, звичайно, імена родичів і близьких людей. Навчіть дитину показувати: «де ручки, де ніжки» (у ляльки, у Вас). Часто питайте: «Де стіл?», «Де киця?» і т.д.
10. Ведіть щоденник
Фіксуйте її мовленнєві досягнення, записуйте, скільки слів вона вже розуміє, які слова вимовляє, в яких ситуаціях - так ви зможете день за днем аналізувати її мовленнєві успіхи.
11. Розвивайте фонематичний слух
Навчайте дитину прислухатися до різних звуків і давайте їм мовленнєве
Звертайте увагу дитини на різне звучання (с-с-с, з-з-з, ш-ш-ш, ж-ж-ж), спонукайте розрізняти слова, що відрізняються одним,апізніше двома звуками (коса-коза, Маша-каша, шапка-жабка і т.д.).
12. Не нехтуйте звуконаслідуванням
Для дітей, які пізно починають говорити, дуже корисно використовувати слова типу: «бух», «ку-ку», «оп», «на», «дай» та інші короткі слова, які складаються з одного або двох однакових складів. Ці слова засновані на звуконаслідуваннях, легкі для засвоєння та полегшують дитині початкові стадії входження в мовленнєвесередовище. Потім вони підуть самі собою, стануть непотрібними, але поки не нехтуйте ними, зараз вони потрібні Вашій дитині.
13. Читайте, читайте, читайте…
Читайте короткі вірші, казки. Перечитуйте їх багато разів не бійтеся, що це набридне дитині. Діти набагато краще сприймають текст, який вони вже багато разів чули. Якщо це можливо, постарайтеся розіграти вірш покажіть його в особах і з предметами; предмети ці дайте дитині ,щобвонамалазмогу доторкнутися д них, пограти з ними. Дочекайтеся, коли дитина добре запам'ятає вірш, а потім пробуйте не домовляти останні рядки, надаючи це робити малюкові. Співайте прості пісеньки, допомагаючи йому сприйняти ритм і відтворити його.
14. Пальці допомагають появі мовлення
Зверніть особливу увагу на розвиток дрібної моторики - точних рухів пальців руки. Це тісно пов'язано з розвитком мовлення. Ліплення, малювання,«пальчиковий театр», ігри з дрібними предметами все це допоможе мовленню, а в майбутньому - і письму.
15. Будьте терплячі, поблажливі та ... обережні
Якщо Ваш малюк неправильно вимовив будь-який звук, ніколи не смійтеся і не повторюйте за ним неправильну вимову слова. Тут же повторіть слово правильно, намагаючись перехопити погляд дитини. Можливо, вона зможе повторити за Вами. Якщо не зможе або не захоче, не турбуйтеся. Будьте терплячі! Вона обов'язково повторить за Вами, коли прийде час. Вона вчиться і на власних помилках, постійно порівнюючи свою вимову з Вашою, тому не надто фіксуйте увагу на неправильній вимові це може викликати зворотну реакцію.
16. Тільки Ви!!!
Пам'ятайте: тільки Ви і Ваша віра в сили та здібності своєї дитини можуть допомогти їй розвиватися. Не забувайте активно радіти її успіхам, частіше хваліть свого малюка.
.png)
Сім’я та навчальний заклад – два важливі, тісно взаємопов’язані між собою інститути соціалізації дитини, в яких відбувається становлення та формування повноцінної гармонійної особистості. Саме потребами сьогодення продиктована необхідність якомога тісніше поєднувати родинне й суспільне виховання.
категория: .jpg)
