- Головна
- Новини
- Адміністрація
- Діяльність закладу
- Методична скринька
- Безпечне освітнє середовище
- Внутрішня система якості освіти
- Дистанційна освіта
- Виховна робота
- Бібліотека
- Соціально-психологічна служба
- Сторінка логопеда
- Фотогалерея
- Дошка оголошень
- Батькам
- Корисні посилання
- Протидія булінгу в закладі освіти
- Зворотній зв'язок
- Прозорість та інформаційна відкритість
- Благодійна допомога
Поради батькам майбутніх першокласників
У багатьох дітей часто спостерігається нерізко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкоджати якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.
Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти. Батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше п'ятирічного віку.
Однією з необхідних умов опанування грамоти є чітке розрізнення дитиною всіх звуків мови на слух. Запис будь-якого слова передбачає уміння визначити кожен звук та склад слова по черзі і позначити їх відповідними букшами. Якщо ж деякі звуки здаються малюкові однаковими, то йому важко буде вибирати під час письма букви, відповідні цим звукам. Наприклад, у разі нерозрізнення на слух пари звуків [б]-[п] дитина не знатиме, яка перша буква — Б або П — має бути написана в словах «булка», «буряк».
Для перевірки слухової диференціації звуків доберіть картинки, на яких зображене розрізняється лише одним приголосним звуком, який слід перевірити. Дитина може розрізнити слова (наприклад, «білка» і «пилка», «коза» і «коса», «ніч» і «пін») лише за умови сформованості фонематичного сприймання, чіткої диференціації звуків.
Зверніть увагу, що за нормального мовленнєвого розвитку розрізнення всіх звуків на слух, а отже, і правильний вибір за змістом картинок, доступний дітям з дворічного віку. Крім того, важливо знати, що нерозрізнення дитиною деяких звуків на слух є основною причиною їх заміни в усному мовленні, а надалі — й на письмі. Пропоную деякі ігри, що стануть вам у пригоді.
► Вправа «Впіймай звук»
Дорослий чітко промовляє підібрані слова, малюк має плеснути в долоні, якщо в слові почує заздалегідь визначений звук. При цьому в запропонованих словах не повинно бути інших подібних за вимовою звуків. Обраний для практикування звук треба виголошувати дещо підкреслено.
► Ігри «Луна»
Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п'ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.
«Абетка»
Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.
«Ланцюжок із слів»
Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.
«Зіпсований телефон»
Усі, звісно ж, пам'ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.
► Вправа-тест «Пиши знаками»
Вправа-тест «Пиши знаками» корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружечками, а приголосні рисками. Скільки звуків у слові, стільки й знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як ви переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова, а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру».
Інший варіант цього завдання: ви пропонуєте дитині картки-картинки, на яких зображені тварини (пес, лев, слон, корова та ін.), і картки звукових схем слів, відповідні карткам-картинкам тварин, у вигляді «шифровок». Завдання дитини полягає в тому, щоб визначити, яка схема підходить до кожного слова.
Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненими в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.
Підготовка руки до письма
Ще одним важливим завданням підготовки дитини до школи є розвиток у нього так званої «ручний вмілості». Такий розвиток передбачає засвоєння знань і навичок, які обслуговують як змістовну, так і моторну, рухову сторону письма.
Змістовна сторона - це вміння представляти звуковий склад слова, яке пишеться.
Рухова сторона листа - це вміння зберігати та змінювати напрямок руху руки відповідно з малюнком графеми (зображенням форми літери), здійснювати плавне і невідривне рух руки, регулювати розмах такого руху. Все це вимагає координації рухів руки і зорового контролю за цим рухом.
Навчання письма - завдання школи. Але багато з необхідних навичок і вмінь дитина може засвоїти до того, як перед ним безпосередньо постане завдання вчитися писати. І тоді навчання листа буде значно полегшено. Засвоєні навички дитина застосує до нової для нього діяльності.
Яким же чином можна розвивати «ручну умілість»? Цьому сприяють такі види образотворчої діяльності, як малювання, ліплення, аплікація, виготовлення різних виробів з паперу, дроту, корінців дерева та інших матеріалів.
На думку більшості фахівців найбільш важливим з перерахованих видів діяльності все таки є малювання.
Вченими встановлено, що малювання вимагає погодженої участі багатьох психічних функцій. Воно сприяє також узгодженості межполушарного взаємодії. У процесі малювання координується конкретно-образне мислення, пов'язане в основному з роботою правої півкулі головного мозку, а також абстрактно-логічне, за яке відповідально ліва півкуля.
Будучи безпосередньо пов'язаним з найважливішими психічними функціями - зоровим сприйняттям, моторною координацією, мовою і мисленням, малювання не просто сприяє розвитку кожної з цих функції, але й пов'язує їх між собою, допомагаючи дитині упередчить бурхливо засвоювані знання, оформити та зафіксувати модель вагу більше ускладнюється уявлення про світ.
У процесі інтенсивного розвитку дрібних м'язів кисті, пальців рук у дитини починає активізуватися діяльність відповідної ділянки кори головного мозку. Розвиток цього центру мозку стимулює сусідні, ділянки. Цікаво, що одним з таких важливих «сусідів» піддаються позитивному впливу є мовний центр. У наслідку, в результаті вдосконалення мовлення дитини інтенсивно розвивається мислення, так як обидва цих психічних процесу знаходяться в тісному взаємозв'язку. Таким чином, прості вправи по вдосконаленню дрібної моторики рук сприяють активізації мислення, мовлення, а з ними і всіх інтелектуальних процесів.
У процесі малювання в дитини виробляється вміння управляти інструментом (олівцем, пензликом), розвивається координація руху обох рук, координація дій руки й очі, зоровий контроль. Спостереження показують, що діти, багато які малюють у дошкільні роки, що добре володіють технікою малюнка, легше вивчаються писати.
Діти малюють інструментами, близькими за формою, способом тримання і дії до ручки, якою пишуть в школі. Особливо справедливо це до олівця. Поза дитини і положення рук також близькі до тих, які необхідні при листі.
Якщо звертати увагу дитини на те, щоб при малюванні він правильно тримав олівець, кисть (між великим і середнім пальця-ми, притримуючи зверху вказівним, не допускаючи його вздовж олівця), не здавлював олівець чи пензель в пальцях занадто сильно, тримав інструмент на 3 -4 сантиметри вище вигостреного кінця (або ворсу пензлика), сидів прямо, не нахиляючись сильно над аркушем паперу, то тоді і при письмі дитина швидко звикне виконувати ці вимоги-ня і легко опанує технікою письма.
Для письма важливо, щоб дитина вміла проводити рукою рівномірні, ритмічні, плавні рухи. Такі рухи можна відпрацьовувати, наприклад, при рівномірному нанесенні елементів узору на папір. При цьому більше часу рекомендується приділяти таким узорів, які характеризуються плавністю ліній і малювати які потрібно не відриваючи олівця від паперу. Це можуть бути різного роду завитки: різні за величиною, спрямованості (з нахилом вліво або вправо), неподільності. Допомагає відпрацювання потрібних. Для письма навичок (таких, як ритмічність, розміреність, неквапливість, рівномірність натиску, акуратність) розфарбовування картинок (у книжках-розмальовках). Для розфарбовування олівцями зазвичай рекомендується відбирати картинки з менш великими зображеннями, а для розфарбовування фарбами картинки можуть бути побільше.
Рухова корекція дітей з порушеннями мовлення
Пальчикова гімнастика складається з декількох вправ, які підбираються залежно від теми заняття. Якщо відпрацьовується якась лексична тема, то і вправи виконуються такі, що нагадують тварин чи птахів, певні предмети. Під час постановки звуків використовуються вправи з віршованим супроводом. Наприклад, під час постановки та автоматизації ізольованого звука [р] використовується вправа «коник»: разом із дітьми показуємо пальцями «коника», коментуючи: їде коник навпростець, зупинися стрибунець: тр-р-р... Звук [ч] - показуємо руками «човник», коментуючи: човник плаває по річці, пихкає, неначе пічка: ч-ч-ч... Для розвитку взаємозв'язку між півкулями застосовуються такі вправи: «пальчики вітаються», «кулак-ребро-долонька», «кулачки в замочку», «пальчики-гадючки», «лезгинка», «вухо-ніс» тощо.
Регулярне виконання цих вправ допомагає зменшити синкінезії, які проявляються у вигляді дзеркальних рухів, супутніх рухів голови, обличчя, язика, ніг, рук, тулуба; сприяє активізації лобних частин мозку, мозолистого тіла. Дихальна гімнастика покращує ритміку організму, розвиває самоконтроль. Порушення ритму організму (активність мозку, дихання, серцебиття, пульсація судин тощо) неодмінно викликає порушення психічного розвитку дитини, зокрема мовлення (дизартрії, заїкування, дислексії, дисграфії). Відпрацювання дихальних вправ слід починати з видиху, потім пауза, і дочекавшись моменту, коли виникне бажання вдихнути, зробити глибокий вдих носом і ротом без напруги. Необхідно уважно слідкувати, щоб рухалася діафрагма, а плечі не піднімалися. Дитині пропонується також покласти руку на живіт, щоб відчути, як на вдиху рука піднімається, а на видиху опускається. Ефективним є застосування візуалізації кольору - «надування» в животі кольорових кульок, «вдихання» сонячного світла, золотистої енергії, що інтегрує роботу мозку.