Небезпечні інфекції: що варто знати про дифтерію
.png)
Що таке дифтерія?
Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання бактеріальної природи. Збудник – Corynebacterium diphtheriae.
Джерело інфекції: хвора на дифтерію людина, або бактеріоносій-реконвалесцент (той, що недавно перехворів), рідко – здоровий бактеріоносій.
Механізм передачі: повітряно-краплинний, рідше – через безпосередній контакт з виділеннями з дихальних шляхів або виразок на шкірі хворого.
Актуальність і статистика
Згідно даних МОЗ України охопленість щепленнями українців – вкрай низька: так серед дітей вакциновані менше 70%, у дорослих ситуація ще критичніша. Поки масова вакцинація не взяла дифтерію під контроль, в різні роки заражалися від 170 до 850 українців. З початку 30-их років минулого століття захворюваність на дифтерію стрімко почала падати. Наступним спалахом стала епідемія дифтерії на початку 90-их років, коли захворюваність виросла у 10 разів (у 1991 році порівняно з 1990 роком). Відтоді впродовж 5 років дифтерією було інфіковано близько 14 тисяч українців.
Заразитися можна як від хворої людини, так і від бактеріоносія. Хоч бактеріоносійство у тих, хто перехворів на дифтерію, згодом зникає (у більшості – на кінець 2—3-го тижнів), все ж деколи його період може тривати довгі місяці і бактеріоносій може навіть не підозрювати, що досі заражає дифтерією інших людей.
Однак бактеріоносіями можуть бути і здорові люди. За умов відсутності хворих на дифтерію здорові носії стають основною причиною спалахів інфекції попри те, що здоровий носій – менш небезпечний за хворого на дифтерію.
Так само небезпечні і атипові форми дифтерії, які можна легко сплутати з ангіною чи ринітом.
Хворий з яскравою клінічною картиною може становити загрозу ще задовго після того, як одужав.
Симптоми
Симптоми загальної інтоксикації:
Лихоманка, сильно виражена загальна слабкість, біль у м’язах та суглобах.
Причини
Збудником дифтерії є дифтерійна паличка, коринебактерія, вона ж паличка Лефлера, яка належить до роду Коринебактерій. Цей мікроорганізм здатний утворювати більш, ніж 20 білків та ферментів. З-поміж них найбільшої уваги заслуговує дифтерійний екзотоксин, адже його відносять но найбільш небезпечних для людини токсинів бактеріальної природи, поступаючись першістю лише токсинам ботулізму та правцю.
Дифтерійний токсин складається з 2-ох фрагментів, один з яких пригнічує утворення білка і як наслідок призводить до загибелі клітин, а інший відповідає за розпізнавання потрібних для інфекції клітин і прикріплення до них.
Важливо! Коринебактерія дифтерії дуже стійка до впливу навколишнього середовища.
Так, наприклад, дифтерійна паличка, що потрапила на чашку зі слиною, може зберігатися протягом 2-ох тижнів. Така ж тривалість виживання збудників дифтерії і у неживих організмах. Зовсім не втрачаючи своїх небезпечних властивостей дифтерійні палички можуть зберігатися майже до півроку в осінньо-весняний період. Це пояснює сезонність дифтерії, адже більшість спалахів припадає якраз на цей час. У воді та молоці тривалість життя коринебактерій може сягати майже 3-ох тижнів, а от кип’ятіння вбиває їх вже за 1 хв.
Що відбувається
Збудник потрапляє через, так звані, вхідні ворота (носову чи ротову порожнини) до верхніх дихальних шляхів. Здебільшого він локалізується в носоглотці, де виділяє екзотоксин.
Значно рідше вхідними воротами стають шкіра, рана, око, вухо, статеві органи – тоді хвороба носитиме назву дифтерія шкіри/рани/ока/вуха/статевих органів відповідно.
Дифтерійний токсин діє як місцево, так і системно. Місцево це проявляється у вигляді утворення плівок сірого кольору, які міцно зростаються зі слизовою і не знімаються шпателем. Такі плівки є характерною для дифтерії об’єктивною клінічною ознакою. Системна дія токсину спричинена його проникненням в кровоносне русло та лімфу і ураженням віддалених органів: нервових клітин, серця, нирок , наднирників та ін.
категория: /