- Головна
- Новини
- Адміністрація
- Діяльність закладу
- Методична скринька
- Безпечне освітнє середовище
- Внутрішня система якості освіти
- Дистанційна освіта
- Виховна робота
- Бібліотека
- Соціально-психологічна служба
- Сторінка логопеда
- Фотогалерея
- Дошка оголошень
- Батькам
- Корисні посилання
- Протидія булінгу в закладі освіти
- Зворотній зв'язок
- Прозорість та інформаційна відкритість
- Благодійна допомога
«Мовлення дорослих – взірець для наслідування»
Так улаштована людина, що їй замало просто чути звуки. Вона намагається їх відтворити органами мовленнєвого апарату. Багато дітей до того, як вимовлять словомашина, називають її звуком, що нагадує ревіння мотора, згодом він перетворюється на звук клаксона (бі-бі), і тільки потім вимовляється саме слово. Це відбувається тому, що дитина спочатку навчається розрізняти немовленнєві звуки, а отже, наслідує саме їх. Досить часто навіть самі батьки не можуть зрозуміти мовлення своєї дитини, тому що дорослі в спілкуванні орієнтуються на слово, а не звуконаслідування. Минає час, слово з'явилося, але чомусь неправильно вимовляється: іма, сина, асина, масіна, масина. У кожної дитини по-різному відбувається вимова кожного слова. Пов'язане це з недостатньо натренованими м'язами язика. І поки дитина не налагодить роботу органів мовленнєвого апарата, вона вимовлятиме слова неправильно, невиразно, не дотримуючись порядку звуків і складів у слові, із численними замінами складних звуків простішими, тими, що виходять.
Але рано чи пізно самостійно або за допомогою логопеда складні звуки починають з'являтися в мовленні дитини. А от що з ними робити, вона не знає. Розуміє, що потрібно їх вимовляти в якихось словах. Але в яких? Якби їх було два-три, досить було б назвати їх для дитини — і проблема розв'язана. Але ж їх так багато, що навіть складно полічити! Як же допомогти дитині запам'ятати вимову слів? Адже є мишка, і є миска, є слово рак, але і є слово лак, є слово чітко, і є слово щітка. А є слова ще складніші: де потрібно вимовити відразу два звуки, а от коли який — незрозуміло (мармелад, Сашко). Якщо дитина тривалий час заміняла звук [р] на звук [л], то найчастіше виникає думка, що звука [л] в мовленні взагалі не повинно бути. І тоді у всіх словах, де раніше вживався цей звук, з'явився на його місці звук [р]. Добре, що ракета вже не лакета. Але ж і ложка перетворилася на рожку. Що ж робити? Як допомогти? Чи минеться це? Як довго триватиме цей період?
Що робити?
По-перше, не панікувати. Головне правило для батьків: говорити з дитиною на будь-які теми, приділяти спілкуванню якнайбільше часу й говорити правильно, не сюсюкаючись із дитиною, не повторюючи її неправильну вимову. Тільки таким чином вона почне запам'ятовувати слова, у яких міститься складний для неї звук. Тільки так дитина відчуватиме дискомфорт від свого невміння говорити правильно, і тільки так прагнутиме досягнення результату. Дитині в цей момент дуже важко: посиленопрацює слухомовленнєва пам'ять, слухова увага. Саме в цей період вона вдячно, нехай навіть не дякуючи за неї, прийме вашу допомогу у вигляді виправлення її недоліку мовлення. Хапайте момент! Усіля-ко підтримуйте малюка, похваліть, якщо він без вашоїдопомоги, випадково відгадавши, правильно вимовить те або інше слово.
Чи минеться це?
Ви зустрічали у своєму житті дорослу людину, яка плутала б складні й прості звуки між собою? Думаю, ні. Хоча мінімальний відсоток таких людей існує, але вони страждають на порушення психічних функцій. Поцікавтеся у своїх батьків, як цей період відбувався у вас, можливо, вони пам'ятають і зможуть розповісти не одну безглузду історію, пов'язану з вашою вимовою. Але ж у вас вона налагодилася? Отже, налагодиться й у дитини. Не виключено, що, припинивши плутати свистячі із шиплячими, дитина почне плутати іншу пару звуків. Не лякайтеся, просто настала їхня черга. Але пам'ятайте, що цей період не повинен тривати роками. А до шести років узагалі жодних вад у мовленні дитини бути не повинно. Якщо переживаєте, зверніться за консультацієюдо логопеда. У середньому, одна пара звуків установлюється за 2-3 місяці. Найчастіше подовження цього терміну пов'язане з порушенням фонематичного слуху. Це теж не страшно, усе можна виправити. Головне, виявляти бажання допомогти своїй дитині.
Для того щоб дитина якомога швидше подолала цю перешкоду, потрібно завантажити дитину мовленнєвим матеріалом, насиченим важкими звуками. Але вказівка на зразок «Слухай і повторюй» тільки відіб'є бажання вчитися говорити правильно. Оскільки вік формування мовлення збігається з активною ігровою діяльністю, потрібно використовувати дидактичні ігри.
Для диференціації звуків [с — ш] можна використовувати гру з м'ячем. У ній м'яч відображає положення язика в роті. Під час вимови звука [с] язик упирається в нижні зуби, отже, м'яч повинен ударитися об підлогу. Під час вимови звука [ш] язик перебуває за верхніми зубами, нехай м'яч полетить угору.
Аналогічно можна використовувати і для звуків [з — ж]. Спочатку дитина сама тримає м'яч у руках. Потім м'ячем командує логопед. Можна кілька разів поспіль задати рухом той самий звук. Так розвиватиметься ще й увага. Поступово нарощуємо темп. Таким чином язик дитини пристосовується швидко набувати необхідного положення.
Гра «Свистить — сичить». Ця гра заснована на звуконаслідуваннях. Дітям потрібно подивитися на картинку й вимовити відповідний їй звук.
Свистять помпа, кран, свисток. Сичать змія, гусак, море.
Під час цієї гри розвивається не тільки вміння дитини вимовляти звуки, але й увага, і швидкість реакції.
Для диференціації звуків [з — ж] можна провести гру «Пила».
Стати в пару, взятися за рук за руки і, нахиляючись то в один, то в інший бік, «пиляти дрова».
Дорослий. Заверещала пила.
Разом. З-з-з-з
Дорослий.Задзижчала, як бджола.
Разом. Дж-ж-ж-ж.
Дорослий.
Поламалася пила,
Навпіл тріснула вона.
Треба майстра викликати
І спочатку починати.
Взаємодія вчителя-логопеда, вихователя і батьків — запорука успішної корекційної роботи з дітьми, які мають вади мовлення.
Вади звуковимови з проявами недорозвинення фонематичного сприймання найбільш поширені у дошкільників. Якщо ці вади не пов'язані з вадами слуху, з тяжким недорозвиненням у дитини лексичної та граматичної систем, їх визначають як дислалію або ФФНМ (фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення).
Такі дефекти спричинені функціональною незрілістю мовленнєво-рухового аналізатора і недостатнім слуховим контролем власного мовлення, а також анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату. При цьому спостерігається неправильна вимова звуків, порушення мовленнєвого дихання. Зазвичай ці порушення супроводжуються відхиленнями у формуванні фонематичних функцій (фонематичного сприймання, уявлень, звукового аналізу).
Для подолання мовленнєвих вад корекційно-педагогічна роботаспрямована в таких напрямах:
1.Підготовка артикуляційного апарату до формування артикуляційних укладів:
Ø корекція мовленнєвого дихання і голосу;
Ø розвиток артикуляційних рухів та певних особливостей якості цихрухів — їх сили, точності, координованостї, синхронності;
Ø розвиток кінестетичних відчуттів.
2.Корекція дефектів звуковимови:
Ø постановка звуків та їх автоматизація;
Ø диференціація звуків;
Ø розвиток самоконтролю;
Ø формування активного самостійного спілкування.
3. Корекція фонематичного розвитку:
Ø формування звукових образів слів;
Ø розвиток фонематичного аналізу.
4. Удосконалення навичок граматично правильного мовлення:
Ø диференціація предметно-синтаксичного значення граматичних морфем;
Ø формування навички їх практичного виокремлення;
Ø формування спрямованості уваги на граматичне оформлення мовлення;
Ø формування уміння вживати різні типи синтаксичних конструкцій речення;
Ø розвиток трансформаційних синтаксичних операцій.
5.Розвиток активної пізнавальної діяльності, невербального
мислення, пам'яті, уваги, зорового гнозису.
Процес корекційної роботи має коригуючий і розвивальний характер.Удосконалюється усне мовлення дітей, та інтелектуальний розвиток, використовється система фонетичних та мовленнєвих вправ. Діти, виконуючи вправи, практично засвоюють чітку звуковимову, лексику та граматику.
Корекційно-педагогічна робота будуєтьсяв ігровій форміза принципом «від простого до складного» і спрямовуємо на позитивний результат.
«Спільні зусилля дорослих — запорука успіху».
Для того щоб забезпечити ефективний процес корекційно-педагогічної роботи, створюються належні умови це —тісний взаємозв'язоквчителя-логопеда з вихователями та батьками вихованців.
Після детального обстеження дитини вчитель-логопед ознайомлює вихователя з особливостями її мовлення. Для ефективнішої роботи дітей поділяють на під-групивідповідно до порушень у мовленні. У загальну систему роботи на заняттях та у повсякденному житті вихователь включає багато різних цікавих ігор та завдань, спрямованих на формування чіткої звуковимови та правильного граматичного мовлення. Враховуючи те, що вихователь спілкується з дітьми протягом більшої частини дня, саме на нього покладено функцію автоматизації поставлених звуків у мовленні дітей.Вихователь продовжує формувати у дітей здатність і бажання контролювати себе, спілкуватись, спираючись на зразок чистого мовлення. На базі чіткої вимови звуків педагоги формують та розвиваютьу дітей:
ü активний та пасивний словник, зокрема через словотворення;
ü уявлення про морфологічний склад слова та його зміни у реченні;
ü уміння правильно будувати прості, поширені, складні речення;
ü зв'язне мовлення, навчаючи складати розповіді з опорою на предметні, сюжетні картинки, переказувати оповідання, казки;
ü стійку увагу, пам'ять, логічне мислення.
Тісний контакт вчителя-логопеда, вихователя та батьків поліпшує спільну творчу діяльність і дає можливість дошкільнятам досягти гарних результатів у подоланні мовленнєвих вад.
Вчитель-логопед планує корекційну роботу, передбачаючи в ній низку послідовних методівнавчання, які обов'язково використовує у своїй роботі і вихователь. Це такі методи:
ü вправи для розвитку слухової уваги та фонематичного сприймання;
ü вправи для подолання вад мовленнєвої моторики — підготовчі артикуляційні вправи для розвитку рухомості органів
периферичного мовленнєвого апарату, корекція дрібної та
загальної моторики;
ü усунення дефектної звуковимови;
ü формування вміння диференціювати у самостійному мовленні звуки, схожі за артикуляцією та звучанням;
ü формування чіткої звуковимови завдяки введенню звука в повсякденне мовлення, що передбачає повну автоматизацію навичок його вимови.
Вихователь, спостерігаючи за роботою вчителя-логопедавикористовує ті ж самі методи і прийоми, звертає увагу на звуковимову дітей, граматичне оформлення фраз тощо. На прогулянці та у другій половині дня закріплюєз дітьми отримані знання та навички, використовуючи ті самі прийоми, або ускладнюючи їх за рекомендацією вчителя-логопеда.
Вихователь увесь час спілкується з дітьми, вправляючи їх в активному мовленні, зацікавлюючи, викликаючи у малюків бажання спілкуватися як здорослим, так і з дітьми.
Налагодити тісну взаємодію між вчителем-логопедом, вихователем та батьками вихованців допомагає «домашній логопедичний зошит», в якому вчитель-логопед занотовує завдання, розміщує сюжетні та предметні картинки, дидактичні ігри, оповідки, загадки, чистомовки тощо. Батьки, отримують зошит на вихідні.
Для того щоб дитина навчилася чітко й зрозуміло вимовляти звуки та слова, правильно користуватися голосом, вона має навчитися напружувати слух,сприймати та розрізняти різні звуки, зокрема, і звуки рідної мови. Ця здатність не з’являється спонтанно її слід розвивати.
Фонематичний слух— тонкий систематизований слух, здатний здійснювати операції розрізнення і впізнавання. І робити це найліпше у процесі фонем, що становлять звукову оболонку слова, ігор,які активновикористовуютьу своїй роботі і вчитель-логопед, і вихователь.
Розвиток фонематичного сприйманняслід починати на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплювати всі звуки мовлення: від звуків, які діти вже засвоїли, до тих, вимова яких у дітей лише формується та вводиться у самостійне мовлення.
У всій системі логопедичної роботи з розвитку фонематичного сприймання чи не найскладніше — навчити дітей диференціювати фонеми. Ця робота здійснюється поетапно, а саме:
§ розпізнавати немовленнєві звуки;
§ розрізняти висоту, силу і тембр голосу, орієнтуючись на ті самі звуки, слова; розрізняти слова, близькі за звуковим складом;
§ розрізняти склади;
§ розрізняти фонеми рідної мови; проводити звуковий аналіз.
На першому етапі дітивчатьрозпізнавати немовленнєві звуки. Ця робота сприяє розвитку та концентрації слухової уваги і пам'яті дітей, збагаченню їхнього дієслівного словника. З цією метою проводяться різні ігри та вправи.
«Що почули? Розкажіть».Педагог пропонує прислухатись і відтворити почуті немовленнєві звуки (на прогулянці, в коридорі, роздягальні тощо).
«Що шумить? Що капає? Що стукає, шарудить, брязкає? Хто сміється?»Педагог створює відповідні звуки (шурхіт, брязкання, стукіт тощо) і пропонує дітям їх відтворити. Як їх можна назвати?
«Тихо — голосно».Педагог пропонує знайти заховану іграшку, орієнтуючись на звук брязкальця, бубна або плескання в долоні. Якщо створене педагогом звучання голосне — іграшка близько, а якщо тихе — іграшка знаходиться далеко.
«Упізнай за звуком».Педагог розкладає на столі декілька іграшок, що звучать, демонструє кожен звук, пропонуючи дітям його запам'ятати. Потім діти заплющують очі, а педагог створює ритмічний звук певною іграшкою. Педагог пропонує відгадати, що звучить, відтворити заданий ритм та назвати дію (пищить, брязкає, торохтить тощо).
Після того, як діти навчилися розпізнавати різні немовленнєві звуки, вонинавчаються їх розрізняти висоту, силу і тембр голосу.
«Упізнай за голосом».Діти стають півколом. Вибирають одну дитину. Вона повертається спиною до інших, заплющує очі. Діти по черзі кличуть дитину, а вона має відгадати, хто її покликав.
«Близько — далеко».Педагог показує дітям картинку із зображенням, скажімо, потягу і запитує: «Як гуде потяг?» (У-у-у.) Потім пояснює: «Якщо потяг далеко, то звук тихий, а якщо близько — гучний». (Пояснення супроводжує показом.) Діти відтворюють звук потягу гучно чи тихо — відповідно до команд педагога «близько», «далеко».
«Хто які звуки видає?».Педагог роздає дітям картинки із зображеннями тварин та їхніх дитинчат, разом з дітьми звуконаслідує їх, розрізняючи голос дорослих тварин та їхніх дитинчат (низький та високий). Потім діти самостійно відтворюють звуки тварини.
Навчаючись вслуховуватись у світ оточуючих звуків, граючись з ними, дитина формує свій слух, намагається наблизити звучання своєї мови до мови тих, хто поряд. Тому що без повноцінного сприймання фонем, без чіткого їх розрізнення, неможлива їх правильна вимова. Для того щоб навчити дітей розняти слова близькі за звучанням, можна використовувати такі ігри:
«Упіймай слово».Педагог показує дітям картинку і називає її, скажімо, «Котик». Потім пропонує дітям уважно слухати слова. Якщо діти почують слово «котик», то мають плеснути в долоні — «упіймати слово», а якщо прозвучить інше слово — присісти. Після цього педагог проговорює низку слів, що відрізняються лише одним звуком: котик — мотик — дотик— котик — ботик — котик— ротик...
«Назви предмети так, як я».Педагог виставляє в один ряд картинки із зображенням предметів, назви яких схожі за звуковим складом, скажімо: дім, дим, коса, коза, бак, мак, сік, бік, кит, кіт, ліс, лис. Ознайомлює дітей з назвами картинок. Потім називає кілька слів і пропонує дітям запам'ятати, назвати та відібрати картинки у заданій послідовності. Починати можна з 3 — 4 слів, поступово збільшуючи їх кількість.
Перш ніж навчати дітей розрізняти склади, доцільно ознайомити їх зпоняттям «склад».
«Який склад зайвий?».Педагог пропонує дитині прослухати складовий ряд (па-па-па-ту; ка-ка-та-ка; да-да-&у-да тощо) і визначити зайвий. Зайвим вважається той склад, який має інше звучання.Визначати зайвий склад можна, плеснувши у долоні, піднявши кружечок певного кольору тощо.
«Відгадай слово».Педагог виставляє картинки і промовляє перший склад, а дитина шукає відповідну картинку і називає слово, яке починається з названого складу.
«Кольорові звуки».Педагог пропонує дітям по три кружечки і пояснює, що звук «а» живе в червоному кружечку, «о» — в зеленому, «у» — в синьому. Потім пропонує погратися зі звуками:
• педагог називає звук, а діти піднімають кружечок відповідного кольору;
• педагог викладає кружечки, а діти по черзі відтворюють звуковий ряд відповідно до кольорового ряду;
• педагог озвучує звуковий ряд — діти будують кольоровий.
Опанування дитиною звукової сторони слова — складний, але дуже важливий процес. Адже уміння аналізувати звукову структуру слова гарантує в майбутньому грамотне письмо. Тому на цьому етапі роботи дітиспочатку вчаться самостійно виокремлювати певні звуки зі слова, а пізніше — аналізувати його звукову структуру. При цьому вони навчаються:
§ дослуховуватися до звучання слів;
§ самостійно визначати послідовність звуків у слові;
§ відчувати звук як окремий елемент слова;
§ розрізняти голосні та приголосні звуки за вимовою;
§ розрізняти тверді та м' які приголосні за звучанням та артикуляцією;
§ ділити слово на склади.
На етапі ознайомлення дітей зі складами, відтворюючи складовий ритм плесканням у долоні, вони навчаютьсяна слух за допомогою ритмуділити слова на склади і визначати кількість складів у слові. Після того, як діти навчилися розрізняти голосні й приголосні звуки, вони розділяють слово на склади, спираючись на голосний звук— складів у слові стільки, скільки голосних звуків.
Коли діти гарно навчаться ділити слово на склади, вони визначаютьнаголошений склад, наголошений голосний звук. Дорослому необхідновесь час стимулювати активність дітей підбадьорюванням.Діти люблять ігрові ситуації, у грі вони легше запам'ятовують матеріал, намагаються проявити свої знання, індивідуальність, прагнуть використовувати поставлені звуки у мовленні.
З язичком граємо - звуки правильно вимовляємо!
Нетрадиційна методика Су-Джок – стимулювання мовних зон кори головного мозку (масажні м’ячики, масажні кільця).
Нетрадиційний пальчиковий масаж прищіпками.
НОРМА ТА ЗАТРИМКА МОВНОГО РОЗВИТКУ
Багатьох батьків турбує питання «Чи є у моєї дитини затримка мовного розвитку, адже вона говорить менше, ніж однолітки?» Однією з найважливіших проблем сучасної логопедії є раннє виявлення та попередження порушень мовленнєвого розвитку у дітей. Адже від своєчасно проведеної корекційної роботи, від усунення причин, що зумовлюють виникнення таких порушень, значною мірою залежить не лише розвиток мовлення, але й формування пізнавальної діяльності дитини, становлення її як особистості.
Уже від народження дитина опановує пасивний словник, запам'ятовує слова, їх значення, розрізняє інтонацію. Пізніше розвивається активний словник – дитина вчиться відтворювати почуті звуки, слова, речення. Спочатку дитина просто повторює за дорослим, потім починає спілкуватися, тобто її слова, звуки носять змістовне навантаження. Наприклад, малюк 1-1,6 років за допомогою одного звука «а», вимовляючи його з різною інтонацією, може запитати «Що це? Розкажи!»; виказати незадоволення «Не хочу»; здивування.
У віці від 1 до 1,5 років активний словник дітей, як правило, не розширюється, кількість слів майже не збільшується, але активно збагачується пасивний словник (слова, словосполучення запам'ятовуються надовго). В цей час не потрібно спонукати дитину до вимови нових слів.
Вчені узагальнили досвід роботи з дітьми і виділили особливості розвитку мовлення у кожному віковому періоді. Розглянемо короткий, але дуже важливий для становлення мовлення період до 3-х років.
Пам'ятайте! Мовний запас дітей навіть одного віку є неоднорідним як в кількісному, так і в якісному плані. «Відхилення» від запропонованих норм на 1-2 місяці (випередження або відставання) також є нормою розвитку.
Якщо ж дитина відстає відразу по декількох показниках, зовсім відсутні якісь навички, то потрібно звернутися до спеціаліста, який порадить вам правильно підібрати вправи та розвиваючі ігри, які ви можете використовувати під час занять з дитиною.
БАТЬКАМ НА ЗАМІТКУ
1 . ДЕФЕКТИ МОВИ нерідко можуть бути причиною серйозних відхилень , у розвитку дитини . Діти з порушеною вимовою звуків часто стають похмурими , замкнутими , уникають спілкування з однолітками, дорослими.
2. БЕЗ РОЗВИНЕНОЇ МОВИ діти не зможуть здобути міцних знань, гармонійно розвиватися. Від мовного розвитку дитини залежить успішність її навчання в школі.
3. ВАДИ ВИМОВИ звуків негативно впливають на фонетичне сприймання. Недорозвинення фонематичного сприймання зумовлює вади читання і письма, заважає дітям оволодіти технікою читання, письма.
4. КОРЕКЦІЙНА РОБОТА з дітьми , у яких порушена вимова звуків, мова в цілому, дає позитивні наслідки , якщо вона здійснюється фахівцем -логопедом в тісному контакті з вихователем логопедичної групи, батьками.
5. МОВНІ ДЕФЕКТИ - різноманітні порушення мовного розвитку, які найчастіше зустрічаються у більшості дітей дошкільного віку, залежно від глибини розладу мови , умовно розподіляються на такі дефекти:
а) фонематичні порушення мови (зводять тільки до неправильної вимови звуків - це найпростіший дефект мови );
б) фонетико - фонематичні порушення ;
в) алалія;
г) заїкання;
д) загальне недорозвинення мови.
Гра як засіб мовленнєвого розвитку дітей
Діти із тяжкими мовленнєвими розладами не можуть повноцінно оволодівати навчальним матеріалом на заняттях. Адже у них страждає не тільки мовлення,а й порушене вербальне мислення,увага та пам'ять. Діти швидко виснажуються і втомлюються.
Саме тому треба докласти максимум зусиль,щоб дітям було цікаво навчатися, адже, коли цікаво, то й не важко. Як же зробити заняття цікавими? Відповідь дуже проста - навчати граючись! Адже саме гра є відповідною діяльністю дитини-дошкільника.
Будь-яка гра сприяє вихованню не однієї, а багатьох якостей особистості, вимагає участі різних аналізаторів і психічних процесів, викликає різноманітні емоції і, звичайно ж, сприяє мовленнєвому розвитку дитини.
Для дітей-дошкільників, які страждають мовленнєвими розладами, ігрова діяльність зберігає своє значення як необхідна умова їх всебічного гармонійного розвитку. Гра є ефективним засобом логопедичної роботи з дітьми.
Враховуючи особливості мовленнєвого та психічного розвитку дітей-логопатів, слід дотримуватися таких методичних вимог:
1. Ігри не повинні бути довготривалими.
2. Вони повинні проводитися в уповільненому темпі, щоб кожна дитина змогла зрозуміти завдання.
3. Гра повинна бути живою, цікавою, привабливою для дитини. В ній повинен бути присутнім елемент змагання та заохочення, яскрава, виразна та доступна для дітей наочність.
4. В грі необхідно домагатися активної мовленнєвої участі всіх дітей, по можливості використовуючи при цьому їх рухову активність.
5. В грі необхідно розвивати навички контролю за власним мовленням і мовленням товаришів, прагнення правильно і швидко виконати мовне завдання. Для цього слід підтримувати дитячу ініціативу.
6. В самому процесі гри логопед приймає безпосередню активно-пасивну участь. Це визначається мовними можливостями дітей, завданнями та умовами гри. На протязі гри логопед вносить необхідні корективи і виправлення в мовленні дітей, а в кінці гри обов'язково заохочує всіх дітей,відмічає найбільш активних.
7. Ігри, які проводяться на різних етапах роботи з дошкільниками, можна успішно повторювати, поступово ускладнюючи і варіюючи не тільки зміст мовного матеріалу, а й правила гри.
Дидактична гра ставить перед собою завдання навчити дитину чомусь новому або закріпити в неї ті чи інші знання, сформувати навички орієнтації в навколишній дійсності. Вона сприяє розвитку пам'яті, мислення, мовлення, збагаченню словникового запасу. В дидактичних іграх дитина спостерігає, порівнює, спів ставляє, класифікує предмети за тими чи іншими ознаками, проводить їх доступний аналіз і синтез, робить узагальнення.
Завдяки ігровій діяльності діти краще і непомітно для себе засвоюють навчальний матеріал, менше втомлюються і кожного разу радіють новій грі, бо гра - це не самоціль, а засіб всебічного впливу на дитину, на всі сторони її психофізичного і мовленнєвого розвитку.
ПРИСЛУХАЙТЕСЬ ДО ПОРАД ЛОГОПЕДА
Чому діти часто приходять до школи з дефектами мовлення? Як цим учням ведеться серед однолітків? Чи уявляють батьки, які приниження випадають на долю таких дітей спочатку в молодших класах, а потім у підлітковому віці? Непоодинокі випадки, коли діти не лінуються, намагаючись засвоїти базові дисципліни, але зазнають постійних невдач у навчанні та уїдливих глузувань з боку ровесників. Чому іноді труднощі у навчанні так важко долаються і що треба робити, аби малюк правильно розмовляв, добре читав, грамотно писав? Чиста звуковимова не привертає до себе уваги, але ж як впадають в око дефекти мовлення. Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до її труднощів, які згодом спричинюють вади! Вчасне не виправлення мовних вад веде до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричинює труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій.
Ось чому логопед завжди попереджає, ба навіть трохи лякає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.
Кожного року логопеди оглядають вихованців дошкільних закладів освіти з метою вчасного виявлення дітей, котрі потребують логопедичної допомоги. Батькам цих дітей, у яких в результаті обстеження помічено порушення мовлення, рекомендуємо звернутися по консультацію до логопеда у дитячій поліклініці. Він після більш детального й повного огляду дитини зможе запропонувати шляхи подолання виявлених вад мовлення, дасть необхідні пояснення, відповіді на запитання. Батьки, які прислухаються до парад фахівців, не матимуть в майбутньому проблем з розвитком мовлення своїх дітей, із навчанням грамоти. Але, на жаль, непоодинокі випадки, коли дорослі ігнорують поради фахівця, не звертаються по консультацію до логопеда, сподіваючись, що маля ще «виговориться». Вони не думають про можливі негативні наслідки такого не поспіху, не підозрюють, що ризикують приректи свою улюблену дитину на невпевненість у майбутньому, викликати в неї появу небажаних комплексів. Адже минає дитинство, і такі милі в трирічному віці недоліки мовлення стають кричуще помітними, однаково небажаними як для дівчат, так і для хлопців. Уявіть собі, що діти п'яти-шести років, які щойно навчилися правильно вимовляти звуки, відразу з роздратуванням починають помічати чужі вади звуковимови, хоча за своїм мовленням стежать ще не завжди! Тому так безжалісно й азартно ровесники дражнять бідолаху з порушенням мовлення в молодших класах, так тонко й вигадливо знущаються при нагоді — в старших!
Особливо небайдуже ставляться до себе дівчатка та хлопці в підлітковому віці, коли досить гостро сприймаються будь-які зовнішні вади й недоліки, в тому числі й порушення мовлення. З метою позбутися їх підлітки ладні займатися з логопедом, але на жаль, ефективність роботи над мовленням дітей після певного вікового етапу значно зменшується. І тоді вже, навіть докладаючи героїчних зусиль і займаючись з логопедом, підліток ніколи не зможе невимушено й вільно володіти новим (не рідним йому) звуком.
Тільки фахівець, може вирішити, чи треба ще зачекати чи вже слід починати корекційну роботу, і яку саме.
Є багато відхилень у мовленнєвому розвитку дитини, яких близькі або не помічають, або не можуть належно оцінити їх серйозність і передбачити можливі негативні наслідки. Наприклад, горловий звук „р", міжзубні та бокові звуки дуже помітні в мовленні дітей вже після 4-х років. Вони значно псують враження у співрозмовника і без допомоги логопеда ніколи не виправляються. Починати їх виправляти треба вчасно, а коли саме — вирішує логопед, беручи до уваги не один чинник.
Мовленнєве недорозвинення у дитини фахівець зможе діагностувати до чотирьох років. Виправити цю непросту ваду можна тільки копіткою роботою, і бажано в умовах логопедичної групи. В результаті корекційної роботи (і тільки завдяки їй!) вдається цілком позбавитися мовного розладу - і дитина навчиться правильно розмовляти, добре читати, матиме змогу грамотно писати, успішно опановувати програму масової школи. Якщо мовленнєве недорозвинення вчасно не виявити, не подолати, школяр опиняється сам на сам з хронічними безнадійними невдачами у навчанні грамоти, читання, навіть, уявіть, математики (бо, щоб розв'язати задачу, треба , як мінімум, прочитати, зрозуміти, запам'ятати...) На цьому етапі стає очевидним, що щось негаразд. Ні розгублені, вражені батьки, ні вчитель не знають, як допомогти дитині.
Без розвиненого мовлення малюк не зможе здобути міцних ґрунтовних знань і зможе цілісно й гармонійно розвиватись. Якби батьки вчасно звернулися до логопеда, вони попередили б появу таких проблем.