Комунальний заклад

Що треба знати про психологічний розвиток молодшого школяра?
Молодший шкільний вік — визначальний етап у розвитку дитини:
•    кардинально змінюється її соціальний статус — вона стає школярем, що веде до зміни всієї системи її життєвих відносин;
•    якщо у дошкільному дитинстві основною діяльністю дитини була гра, то тепер нею стає діяльність пізнавальна, у процесі якої дитина отримує й опрацьовує певні обсяги інформації;
•    має здійснитися перехід від наочно-дійового мислення (яке давало можливість дитині маніпулювати предметами та вчитися визначати зв'язки між ними) до абстрактно-логічного (сформованість якого дасть можливість дитині вста¬новлювати якісні характеристики предметів та об'єктів дійсності, визначати між ними зв'язки на рівні мисленнєвих дій та операцій);
•    під впливом навчальної діяльності у молодшого школяра змінюється характер функціонування його пам'яті, формується основна її форма - довільна пам'ять.
Пізнавальна діяльність - діяльність молодшого школяра, яка передбачає набуття ним інформації про дійсність та сформовані знання про неї.
Наочно-дійове мислення - вид мислення, який забезпечує реалізацію дитиною практичних дій з реальними предметами.
Абстрактно-логічне мислення - вид мислення, сутність якого визначається засвоєнням і використанням дитиною понять.
Довільна пам'ять - якісна характеристика пам'яті, сутність якої полягає у засвоєнні та запам'ятовуванні інформації дитиною за допомогою вольових зусиль.
Молодший школяр із порушенням розумового розвитку навчається у спеціальному загальноосвітньому навчально-виховному закладі, структура діяльності якого спрямована на забезпечення максимального розвитку усіх потенційних можливостей дитини. Слід пам'ятати, що відвідування такого закладу - необхідна складова розвитку особистості дитини, що у майбутньому забезпечить їй ефективну соціалізацію на етапі дорослого життя.
Які особливості емоційної готовності молодшого школяра до навчальної діяльності?
Одна з основних особливостей психологічного розвитку дитини у дошкільному дитинстві - сформованість на етапі його завершення психологічної готовності до шкільного навчан¬ня, яка визначається ще і як шкільна зрілість. Шкільна зрілістьрозподіляється на інтелектуальну, емоційну та соціальну складові. Особливе значення для молодшого школяра має емоційна зрілість. Саме розвиненість у дитини здатності підпорядковувати власну поведінку нормам і правилам шкільного життя - запорука подальшого становлення дитини у ролі школяра, її особистісних якостей і властивостей. Емоційна зрілість передбачає формування довільності психічних процесів (пам'яті, уваги, сприйняття, мислення), емоцій та поведінки.
Емоційна зрілість - здатність дитини контролювати власні імпульсивні бажання та потреби, прояви емоцій та сформовані у дитини навички підпорядковувати власні емоції до норм і вимог дорослих; розвинена здатність виконувати не досить цікаве для неї завдання
Варто пам'ятати, що у молодшому шкільному віці дитина стикається з проблемами оволодіння правилами та нормами навчального процесу. Батьки мають дбати про збереження психологічного здоров'я й комфорт дитини, надавати їй пос¬тійну підтримку, допомагати знімати емоційне напруження, яке виникає внаслідок оволодіння навчальною діяльністю та засвоєння знань щодо виконання правил та норм. Дитині треба дозволяти гратися та дослухатися до своїх потреб і бажань, розпитувати, як вона провела свій день, гратися з нею на повітрі.
У випадку досить низького рівня сформованості емоційної зрілості батькам доцільно звернутися за допомогою до психолога, оскільки несформованість емоційної зрілості може бути й показником наявності у дитини негативних психічних станів (страх, тривога, агресія, депресія та ін.).
 

Влітку діти встигають і оздоровитися, і відпочити, щоб пізніше  з новими силами і бажаннями приступити до нового навчального року. Але чи легко школярам знову братися за граніт науки після такого тривалого відпочинку,  і як допомогти їм адаптуватися до шкільного процесу після літніх канікул?

Після трьох місяців відпочинку адаптація діткам дається набагато складніше, ніж повернення дорослих людей до роботи після відпустки. Триває період такої адаптації не декілька днів, як думають батьки, а до місяця-півтора. Адже під час літніх канікул порядок дня – харчування, сну, прогулянок, швидше за все, був порушений, тобто відрізнявся своєю невпорядкованістю .

Щоб початок навчального року не став  для дитини стресом, допоможіть йому адаптуватися до навчання після канікул дотримуючись  декількох простих порад.

Навантаження не повинно бути для дитини занадто стомлюючим. Додаткові заняття – секції, гуртки, курси – це чудово, але таке навантаження може виявитися надмірним для дитини.  Не варто записувати  дитину відразу в кілька гуртків – після канікул організм дитини розслаблений, йому важко звикнути навіть до розписаних по хвилинах шкільних занять. Особливо ця порада відноситься до молодших  школярів. Зверніть увагу на симптоми перевтоми: неспокійний сон, підвищена сонливість, поява або загострення алергічних захворювань, різкі перепади настрою, часті головні болі, відмова від їжі, невластива плаксивість, зниження здібностей, поява страхів різного характеру.

Допоможіть дитині правильно розподілити час між навчанням і відпочинком. Після школи дитина обов’язково повинна відпочити, поїсти, і тільки після цього починати робити домашні завдання. Нехай він чергує виконання письмових і усних завдань і обов’язково робить короткі перерви між ними. Це може бути невелика розминка. Школярі молодших класів можуть концентруватися на одному завданні 10 – 15 хвилин. Саме стільки має тривати одне заняття.

Краще всього, якщо ви організуєте дитині активний відпочинок – ігри, прогулянки на свіжому повітрі. Але не перестарайтеся – надлишок позитивних емоцій може бути так само шкідливий, як і негативні емоції.

Обмежте час, який дитина проводить перед телевізором і за комп’ютером – ці заняття не тільки не сприяють відпочинку, а й стомлюють організм.

Привчіть дитину збирати сумку або портфель до школи з вечора. Зате вранці йому буде набагато легше прийти в школу без  зайвих затримок і нервування.

Слідкуйте, щоб дитина лягала спати раніше. Чим раніше дитина ляже спати, тим легше перенесе раннє пробудження. Постійне недосипання сприяє підвищеній втомлюваності, поганому настрою і неуважності. Молодші школярі повинні спати не менше 10 годин, а підлітки – не менше 9 годин. Занадто різке пробудження може викликати у дитини роздратування, настрій зіпсується на весь день.

Під час сніданку підтримуйте спокійну доброзичливу атмосферу.

Зверніть увагу на харчування дитини. Раціон харчування дитини повинен включати всі необхідні для росту і розвитку вітаміни і мікроелементи:

·     магній (міститься в горіхах, насінні, бананах, гречці, какао, бобових, зелені) підвищує стійкість до стресів і заспокоює нервову систему.

·     холін і лецитин (містяться в яйцях, печінці, рибі, молоці) забезпечують нормальну роботу мозку і нервової системи.

Якщо дитина не їсть корисні продукти, купіть спеціальний полівітамінний комплекс для дітей, який зміцнить його здоров’я і захистить від хвороб.

Слідкуйте, щоб дитина щодня гуляла на свіжому повітрі. Молодші школярі повинні проводити на свіжому повітрі не менше 3,5 годин, підлітки – 2 години , старшокласники – 1,5 години на день.

Прогулянки перед сном всією родиною – ідеальний варіант. У цей момент ви можете викликати дитину на відверту розмову, дізнатися про стосунки з однолітками, вчителями. З розмов робіть правильні висновки і давайте ненав’язливі поради.

Проявіть розуміння і не забувайте хвалити дитину.

Не забувайте, що на початку навчання дитина дуже потребує вашої підтримки. Хваліть його за кожне досягнення, не лайте за погані оцінки і небажання вставати вранці. Проявіть терпіння і розуміння, не допускайте щоб дитина втратила віру в себе, у свої сили.

Частіше ставте себе на місце дитини, і ви зрозумієте, як себе вести. Згадайте себе в дитинстві, і не позбавляйте своєї дитини щасливих спогадів.

Бути першокласником непросто, адже початок навчання в школі – це новий етап в житті, причому не найпростіший. І завдання батьків – допомогти дитині подолати цей період з мінімальним дискомфортом. У цій статті ви знайдете кілька порад батькам першокласників.

Як слід поводитися батькам першокласників? Що потрібно робити, і чого робити не слід?

По-перше, постарайтеся не нервувати при дитині або хоча б не показувати, що ви нервуєте. Звичайно, ви хвилюєтеся, і це природно. Але ваше хвилювання передається дитині (а діти часто набагато краще дорослих вловлюють емоції), і навіть якщо дитина не боялася школи – вона почне це робити.

По-друге, по можливості не критикуйте при дитині його вчителя. Зрозуміло, ідеальних вчителів не буває. Але для першокласника вчитель – це другий авторитет після батьків (а іноді і перший), і він дуже болісно переживає ситуацію, в якій йому доводиться приймати чиюсь сторону. Якщо у вас є питання чи претензії до вчителя – вирішуйте їх особисто з ним, не посвячуючи в них дитину. Точно так само не варто обговорювати при дитині фінансові питання, пов’язані зі школою.

По-третє, не будьте байдужі. Деяким батькам першокласників здається, що все, що відбувається в школі – турбота вчителів. Але це ж ваша дитина! Цікавтеся його успіхами і невдачами, спілкуйтеся з учителем не тільки на батьківських зборах раз на півроку, а й віч-на-віч, не чекаючи, поки він сам вас викличе. Батьки і школа виховують дитину не «позмінно», а разом.

Але при цьому не варто розмовляти з учителем при дитині, особливо якщо дитина в чомусь провинилася. Ситуація «двоє дорослих на одну дитину» тільки ще більше посилить стрес першокласника. Вислухайте обидві сторони окремо, а вже потім робіть висновки. Навіть якщо правий вчитель, не тисніть на дитину, не влаштовуйте йому прочухана. Постарайтеся бути м’якими і дипломатичними.

Батькам першокласників нерідко здається, що першого вересня дитина різко стає дорослою. Зрозуміло, навчання в школі передбачає певну відповідальність, яку дитина повинна вчитися на себе брати. Але не варто думати, що вона перестає мати потребу у вашій любові й ласці – навпаки, в перші кілька днів навчання ваша підтримка потрібна йому навіть більше, ніж зазвичай.

Також батькам першокласників варто пам’ятати, що дитині важко дається не тільки перший місяць-півтора навчання. Протягом навчального року є кілька «критичних» періодів, в які працездатність знижується, а стомлюваність зростає. Це кінець другої чверті перед зимовими канікулами, перший тиждень після зимових канікул і середина-кінець третьої, найдовшою, чверті. Це, до речі, стосується не тільки першокласників, а й школярів інших вікових груп, просто першокласники найбільш гостро це переживають.